Хвиля

140

Мрійливий вітер у степу.

Рожеве вогнище. Світає.

На позолочену крупу

З безодні хвиля випливає,

Перетинаючи думки,

Переплітаючи кордони…

Спокійно лине до людських

Сердець незайманих, картонних.

Взиває голосом легким,

Прекрасним, чистим, як перлина.

І тихим подихом морським

Стікає в душу по краплинах.

 

ДО ЛЕСІ
УКРАЇНКИ

І що буде далі? Всесильна
любов?

Якщо ненароком розіб’ється в
кров

Знесилене тіло, в якому душа

Не рідна нікому, а просто чужа.

І що мені небо, в якому блакить

Давно почорніла у ту страшну
мить,

Коли нуртували у серці думки,

Про світле майбутнє, а все
навпаки…

І що буде далі? Питаю я знов,

Коли на хресті розіп’яли любов?

Коли ідеалу сьогодні нема?

І пісня велична по суті – німа…

І що ж буде далі?Ти знаєш чи
ні?

Для кого палають досвітні
вогні?

м.Одеса

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!