ДО КІНОФІЛЬМУ «ЧУЖИЙ»
Тиша. Двері, що не рипнуть.
Я шукав її… Нема.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Де ти, жінко, мужня Ріплі?
Я один, і ти – сама.
Тиша. Темінь. Коридори.
Ні людей, ні тіней… Жах!
Вийди, жінко, поговорим!
По стіні повзе іржа…
Як змія, пересторога
Причаїлась тут і там.
Що проллється на підлогу –
Кров чи знову кислота?
До хвоста думки прилипли.
Десь попереду – межа.
Знаєш, Ріплі, чуєш, Ріплі,
Ти для мене – не чужа.
ДО КІНОФІЛЬМУ «ВІДЬМА
З БЛЕР»
Цвинтар. Камені-горили.
Осінь. Листя круговерть.
Добрі люди говорили:
«Зупиніться. Далі – смерть».
Жах у лісі чеше гриву.
Крик – і напад, як удар!
Хто це? Біси? Може, привид?
Чи старий відлюдник Парр?
Бачиш дім. У ньому чути
Кроки, дивні голоси…
Час промовити забуте
«Боже, праведний єси…»
Тільки друзі вже далеко,
Їхній біль – твоя вина.
Там, позаду, небезпека,
А попереду – стіна.
***
Я не кликав їх до себе…
Лізьте в нори, хробаки!
Золота кольчуга неба
Опромінить кулаки.
На каміння без породи
Розсипається тюрма.
Переможцю – нагорода:
Дві гадюки, пів’ярма.
Стріли місяця – червоні,
Колір сонця – голубий.
Ніч триматиме в полоні
Громовите «Не убий!»
Не відпустить – буде лихо,
Не пробачить – потону…
Під кущами обліпихи
Закопаю сатану.
***
Моя гризота кольорова
Сидить і ниє під замком.
А де ключі? А їх корова
Уже злизала язиком.
Я вчора вдосталь насміявся,
Коли сокиру закопав.
А де мій страх? А він подався
У темінь зали і … пропав.
Я пив огонь – колючу воду,
І їв каміння – твердохліб.
А де ж раби? А де володар?
Немає… Тільки чую – схлип:
Це дідько, лисий, куцобровий
Сидить і ниє під замком.
А я все жду, коли ж корова
Чортяку злиже язиком.
ХТО ПЕРШИЙ?
На пагорбі конає місто враже,
Зруйноване, хоч зовні й молоде.
Ні Дарвін, ні Христос – ніхто не скаже
Того, що маю знати про людей.
На пагорбі – юнак, летючий вершник.
Під ним – пацюк без хутра і хвоста.
Гей, Дарвіне, скажи, а хто з них перший?
Мовчиш… Тоді питатиму Христа!
***
На хмарі сліди – кров.
До раю прийшов демон.
У нього на шиї – тавро
І черепів діадема.
Він бачить – навколо
тюрма
І хоче валити мури.
Та мурів (от лихо!) нема,
І демон зітхає понуро.
І бачить він (ну дива!
Демон хита головою)
Його міцна булава
Стала чомусь кривою.
Раніше була тверда,
Тепер – м’якіша од вати.
Мені цього дурня шкода,
Хоч дурню на це наплювати.
м.Київ