Ганна Атаманенко. «Не руйнуй, не вбивай тиху радість зажурених днів»

“Українська літературна газета”, ч. 7 (363), липень 2024

 

 

СВЯТО ЖОВТНЕВИХ ТРОЯНД

Не руйнуй, не вбивай тиху радість зажурених днів.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

І під килим осінній не кидай посічені мрії.

Я постала з минулого вельми сумних кольорів

і позбавила зграю дикунську її ейфорії.

Клаптя смерку згоріли, мов списаний кров’ю папір.

Нафарбуй мені губи яскраво-червоним по-суті.

Ні, самотність не вбила мене, хоч вона – справжній звір.

Надто довго ми з нею були до надії прикуті.

А тепер мене тішать вервечки осінніх гірлянд

і тоненькі хустинки дерев, і яскравий гербарій…

Не задмухати світло і свято жовтневих троянд!

Хтось для мене давно написав дивовижний сценарій.

 

ЗВІЛЬНЕННЯ

Повернено радість живого серця.

Записано спогади на скрижаль.

І важко осіла глуха фортеця

минулого. Грізна його печаль.

І місяць зімкнувся в містичне коло,

щоб бачити тільки живих створінь,

але повернутись назад ніколи

мене не примусить облудна тінь.

Зотліло потворне бадилля шалу!

За спиною зойкає лютий звір

останнього темного ритуалу,

що сили висмоктував, як вампір.

Останнього болю міцний цілунок

обпік і згорів, збіг сльозою в ніч.

І втіром розвіяло слів відлунок,

знебарвило риси близьких облич.

Задкують, щезають брехливі друзі

і блякне на сонці лиха рідня.

Ілюзії зникли. Нема ілюзій!

І біле, і чорне в мені зерня.

 

БУМЕРАНГ

Ти мені простягнула квиток в світ забутих принцес.

Аби радість на сум обернути, додати печалі.

Щоб розсипала золото слів,

як звичайний овес.

Щоб у задуму хмар увійшовши, вірші замовчали.

Я гадала ми рідні, а світло всотала пітьма.

Я дивлюся в твої безсоромно-затьмарені очі

і добра в них не бачу. І звідки, не знаю сама,

точно знаю, що вже не боюся ні люті,

ні жовчі!

Замаскована заздрість, немов здичавілий мустанг

поспішає явити мені темну сутність людини.

Той квиток повертаю у Всесвіт:

лети, бумеранг!

І без подруг погоджуюсь жити з цієї хвилини.

Зблідла дружба і гулькнула в смерк.

Не тримай! Прощавай.

Я тобі пробачаю. Це, кажуть, гуманна покара.

Забувай мене, люба. Чимшвидше

усе забувай…

Йде у засвіти біль і димує, мов справжня примара.

 

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.