Епіграмбол ХХ – ХХІ

280

 
 
Михайло СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ
(Тригрань-2017)
 
І
 
***
Донбаських піль туманцем найніжнішим –
Голобородька й Талалая вірші;
з очей полуду, із сердець осугу
знімають невловимо раз, і вдруге…
 
***
Вінграновського словотвір –
шлях до коренів предківських вір,
звідтам же – до майбутності стежка:
клична стежка, стежка-невлежка.
 
***
Український Діоген,
ніс, проніс Сверстюк Євген
світло погляду й чеснот
між народів і темнот.
 
***
Колись в Одесі Гетьман Володимир
був лицар змістом твореної рими;
писав, як жив, жив світло – як писав,
нас, зеленавих, радісно спасав:
від критиків в цивільному, від сварки,
від зайвої – на грані глузду – чарки.
 
***
Про вічне добро і мінливеє зло,
про правди і кривди стежки навстрічні
Михайла Стельмаха вічне село
казку повчальну розкаже сторіччям.
 
***
Старшина мінометної роти,
словосмислів розвідник – Гончар
всепотрібним залишиться доти,
доки цноти і вислову чар.
 
***
Дімарова нехитрі оповідки…
З хитринкою в просвітлених очах
він їх видобував, немов нізвідки,
з вогню життя свого, що не прочах.
 
***
Тютюнник Григір – блискавки і грому
людська непередбачна іпостась;
і блиск, і голос – з чужини додому
і клич, і поклик, стежка, й перелаз.
 
***
В Одесу до Бориса Нечерди
приходьмо – а бодай вряди-годи:
він тут щепив – і тут зростає досі
поліський досвід; а й поліський досвіт:
коли прибою хвилі тихо тахнуть
та ялівцем, та папороттю пахнуть.
 
***
Заоксанилось, то й розоксанились:
Київ – Рим, – це вже вісь, а не спілка;
повним повниться, не «устаканилось»:
інтелектів двох… царська горілка?..
… Горілка царська, здатна роз’їдати
броню імперій, філістерій шати!
 
***
Літературні штольні Штоня –
він в них кайлує навсібіч,
та й так, немов за ним погоня,
кайлує день, кайлує ніч…
Аж притомилися дівчата
за ним, невтомним, поспішати.
Либонь, одна Аннет Шестак
за ним встигає ще сяк-так.
 
***
Музи Пастушенка Леоніда –
музи мудрагеля і всевіда.
Скромність Леоніда Пастушенка
не гучна: оскільки не маленька.
 
***
Сатирик, гуморист і пародист,
дратує Красіленко власний хист:
тим, що – не ледар сам – пан Володимир
чомусь… недовантажує хист зримий.
 
***
Зелененької Ірини
помаранчевих просодій
з міста Бару всій країні
добре слухати сьогодні.
 
***
Що за шум у центрі Ойкумени,
біля поетичних перехресть?!..
Антоніна-цвіт рівнораменний
крутить-вертить обертальний хрест.
 
***
Сміливці «поц-модерну» матюки
у тексти сміло пхають – «на віки»;
все інше з їх романів, з їх рядків
щезає враз, як мжичка між пісків.
 
***
Що для філолога текст, те для творця – твір;
так воно й нині було б, але от… віку хвороба
дістала й творців, і,
глуздові наперекір,
на місці твору – текст, замість творців – текстороби.
 
***
У Тараса, у Салиги –
ані тронки, ні герлиги.
Лиш сопілка: мов, знайшов.
(Загубив, мов… Щуролов?).
 
***
Добре пише, дбає, діє
Слабошпицький: все уміє!
Зовсім інше є Стрельбицький:
раб невдобів поетицьких.
Розрізняйте ж: де Стрельбицький,
де – і скільки – Слабошпицький.
 
ІІ
 
***
Хропуни, хропуни, хропуни:
в караулці, в лікарні, в обителі…
Це вони, це вони, це вони –
українського духу будителі.
 
***
Це котяться ПЕЧЕРИ НА КОЛЕСАХ,
розкочуються з пагорбів Печерських:
не святощі, а шкурні інтереси,
інстинкти мчать в печерах тих печерні…
На всеє зле проворні та зугарні,
ті – клерикальні, ті – аж секулярні.
 
***
Від процесії до процесії
прогресує невиліковне:
ЧУДОТВОРНО ГРИЗУТЬСЯ КОНФЕСІЇ,
догризаючи Тіло Церковне.
 
***
Той сміло пройшов попід краплями,
той – в лаптях – попід кізяками…
Аж з нами воно ж то все й трапилось:
ллєм кров на донбаський камінь…
 
***
«Я знаю свій обов’язок!..» – майданив
якимсь непевним голосом, не мужнім.
Повірили, не вслухались, глушмани:
обов’язок він знав, та лиш… подружній.
 
***
Тюхтії, тюхтійчуки, ох, тюхтіющенки,
щиросердні побажайлики добра,
вам дракон імперський радий дужченько:
вами він живий і не вмира.
Не змагать його – лиш дратуватоньки,
добр собі при тому набуватоньки
здатні ви, премудрі… протоватники.
 
***
Паж Ахмєтової Анни,
він і втретє неосудний,
на цей раз – таки ж «в натурє»…
Рима – й та його не взяла;
тож він свідчить проти нас,
Прокуроре Геніальний.
 
***
Майстер сам себе дурити,
потурати сам собі,
чемний липецький кондитер
ростить груші на вербі:
європейської одміни
для наїдку України.
 
***
Цукерня? Ліпше, аніж корчма.
Тюхтіющенко? Нашого часу Шельменко!
Найбільший же ризик, коли біля керма
Нарцис Нарцисович Нарцишенко.
 
***
Пошук власного обличчя –
муки власні превеликі:
під софітами незвично
пика пику б’є у пику.
 
***
Казнокрада казнокрад
покритикувати рад:
з різних боків казну доять –
всяк на свій смак, на свій лад
з казнокрадом казнокрад.
 
***
Розвівається сум, потішає емпірика:
хто продався іксу, зета ганить та ігрека.
Тільки страшно стає, борони, Божа сило:
він на ігрека й зета гострить –
в камеру! – вила?
 
***
Культуртрегерка хвалить к-к-культуру в-в-велику,
зловживає словами «той же» і «та ж»:
двох «розкручених» пхає, як дібране лико
у рядок поруділий чи… кляксу в колаж.
 
***
У державі баранів та індиків,
титульних індиків та баранів,
обирають шакалів дволиких
на державних секретарів;
обирають відкрито, охоче
об’єктивно комісії вовчі.
 
***
Облітає з очей полуда,
викликаючи з запасника
планетарного Робіна Гуда,
всенародного Кармалюка.
 
***
По-щурячи ж хитро діє
ворог-україножер:
тлю «Гібридная Надія»
разом з ореолом впер.
 
ІІІ
 
***
Реконструкция истории?
Новорашомародёрия.
 
***
Была же… няня?.. Ведь осталась… кружка…
А русский мир, он, ширли-мырли,
был ли?!..
Ведь есть как есть… рассейская войнушка,
есть небылицы… Знать, и были – были?!..
 
***
Месяц светит…
Ребёночек плачет… как бы… где-то…
Где же? Знать бы Ванюше: «Где бы?!..»
Превентивно Ванюша бомбит планету:
«Авось-ка спасу непременно бэби!»
 
***
Была ли та Великая Страна,
которая, величием блистая,
величие вкушавшая сполна,
была столь счастьем подданых полна,
что в счастье подпевала стае стая?..
Была и есть! Поскольку есть витии,
и песнь звучит и льется: ради стиля!
Солируют в пространстве: просто Тая
и – с подтанцовкой в дымке – просто Филя.
 
***
Просрав китайцам Необъятную,
засрав свое Нечерноземье,
вползаешь кляксой, неопрятина,
в трудом ухоженные земли?
 
***
«Если только ты не жлоб,
бумагомаратель,
в Киеве ты – русофоб,
в Москве – нацпредатель».
 
***
Крысы мечутся в телеэкране,
в человеческий облик рядятся…
Неужели нравятся Ване,
неужели Маняше снятся?
 
***
Жирик – самая жирная крыса –
так прондравился тощей Маняше,
что во сне лишилась залысин,
стала толще Маняша и краше.
 
***
Березки да осины рвут песню из души,
но кто-то… ген крысиный… привил… или внушил…
Лишь потому-то ведь мешают зубки петь?
И потому поёт всех краше миномет?
 
***
Майор Всея Отчизны – майор без укоризны,
призвал, мать-перемать, Отчизну расширять,
Отечество родное, блатное, удалое
везде внедрять, внедрять.
 
***
Духовные скрепы залпового огня
свет духовности продвигают.
Снайпер-бурят в мир славянский маня,
христолюбиво курок нажимает.
 
***
Свет духовности, он ведь эстрадой воспет,
ДНР – шоу-бизнеса зона,
и к буряту-танкисту льнет Кобзон тет-а-тет:
ведь горел он, танкист, и во славу Кобзона.
 
***
Бессмертно комиссарское «Даёшь!!!»,
в нем – хана прыть, опричничков алюры…
Взошла, сосет, плодится чудо-вошь
на теле величаемой культуры.
 
***
Культуры величаемой плоды
питают сытно зверя пропаганды;
урчит стозевно, растуды-туды,
глуша людей от Чопа до Уганды.
 
***
Вместо грядки вскопать,
всю планету бомбит:
потому, что, мол, свят,
московит-паразит.
 
***
Агрессивность способствует тленью:
паразит-изЬма дело, мол, свято.
ЯЗЫК? Изолгавшись, превращается в феню
и утверждается авто-
матом.
 
***
Как-то некий омега-самец,
став питаться народов кровью,
вдруг родного народа любовью
ублажился вконец наконец…
возомнив, что он – альфа-самец-ц-ц!..
 
***
За то, что пиндосы – заводы гудящие,
ленд-лиз и перезагрузку, – ох, лохи! –
ДОСТАЛИСЬ ПИНДОСАМ УГРОЗЫ ВЯЩИЕ,
радиоактивный пепел, подвохи.
 
***
Во след зеленым человечкам
бесцветных хакеров обоз
убойно двинулся далече:
«Держись, пиндос, крепись, пиндос!»
 
***
Вновь и снова бежит-убегает
мысль от разума, ум покидающая:
шароварщиной мир стращают
ЕРМОЛАЕВЩИНА ДА МУРАЕВЩИНА.
 
***
Днесь Борисычи лишь да Георгиичи
из себя больно давят рабов?..
Что ж, Иванычи вы да Петровичи вы,
вам сие вовеки – слабо?
 
***
Рейн, и Шпрее, и Одер
форсировал некто Шредер
(экс-канцлер, а – налегке!).
Утоп же в Москва-реке:
обратный путёк совершая,
мешок неподъемный таская,
а в нем – золотишко, в мешке.
 
***
Шредернутые – фу ты, ну ты! –
расплодясь, сладко служат Кремлю,
подают пример лепеннутым,
оля-ля, ай-люли, ай-люлю!
Подпевают, ходят на задних,
превращаясь в рашизма задник.
 
***
Антуан де Сент-Экзюпери
уповал на Планету Людей.
Уповает Лепен Мари
на лапшу от Тудей-растудей.
 
О-лицетворениие
(к эскизу Монумента)
Сто народов истребив,
в ста народах растворяясь,
никогда ни в чем не каясь,
«Курс кратчайший» сочинив,
во славянстве себя числит
многомиллионный Призрак;
бомбой Киеву грозит,
о Святой Руси блажит.
 
***
Лжесепаратисты уникальные
Рвутся снаряды, взрываются мины,
разрывая в клочья украинцев тела…
Это «с-сс-епп-п-паратисты»… в состав Украины
рвутся: двуглавого ради орла!
У орудий своих не устав,
«с-сс-епп-п-парюги» сии беспримерные
рвутся рьяно, агрессору верные:
«Нам бы только в её состав-в-в..!»
 
***
Экспортер гражданских войн в 0.0.
Куранты бьют: еще один год – вон!
В Кремле – страда, не зря пыхтят все те же:
Странишша – экспортер гражданских войн –
равнение на Кремль и в сей миг держит.
 

№24 (186) 9 грудня 2016

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!