“Українська літературна газета”, ч. 7 (363), липень 2024
МЕЧ І ПЛУГ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Життя черговий робить круг –
Довкола миру, храмів, воєн…
З руди одної – меч і плуг
Орач і воїн – з тої ж крові.
Зникає в вічності ланцюг,
Хоч ланок і не так багато…
То перетоплять меч на плуг,
То з хлібороба стане ратай…
МАБУТЬ…
Тут давно нема кому молиться,
Хоч душа благає: «Спом’яніть…»
Сосни у занедбану каплицю
Просяться на месу хоч на мить.
Мабуть, знову й знову буде сниться
У тривожних і бурхливих снах,
Як самотня сирота-криниця
Плаче рушниками на хрестах…
ВКРАЛИ…
Мені тісне це місто у плечах,
Як маринарка із юнацьких років.
Я поміж зір блукаю по ночах,
Не прагнучи в реаль ступити кроки…
Мені ця доля в грудях завузька.
На іншу я планиду сподівався.
Дивлюсь назад: стежина – мов ріка…
А я, мов риба, без води зостався…
І враз страшне опало відчуття:
Це вже останні метри марафонні?..
Ех, вкрали назавжди моє життя
Ні, не роки, а злодії в законі…
АБСУРД
Джордж Орвелл іще підмітив,
Що життя наше є абсурд,
Коли жити в абсурднім світі,
Чистотою назвавши бруд.
Прикидатися, що все добре…
Що удома ми – не бомжі…
Що поблизько не рвуться бомби…
І що книги – не муляжі…
Там, де янгели у в’язниці,
А злочинці – шановний люд…
– Боже, дивишся як на все це?
І чи скоро твій правий суд?..
ХТО ПОЧУЄ?
Комусь-бо до душі – кричати,
Сварититись, злитись, сперечатись…
А я чомусь люблю мовчати,
У рабство гніву не здаватись…
Бо там, де крик, там ґвалт і гнів –
Для помсти занизькі пороги…
Господь мовчав, коли терпів
Біль невимовний на Голгофі…
Господь мовчав, і я мовчу,
Хоча довкола зло лютує…
А коли навіть закричу, –
То хто в тюрмі мене почує?..
ПРОКЛЯТТЯ
Прокляття, страшніше за суд,
Вони будуть нести віками…
За Цезаря – син його Брут,
За Авеля – брат його Каїн…
І нині не менше іуд,
Що мешкають поруч із нами, –
І дехто з них – мстивий Брут,
А хтось із них – заздрісний Каїн…
УКРАЇНСЬКІ МАЛЬВИ
Присвячую Дмитрові Щербині
Як вони під хмари
Прагнули до мрій!
Сонцесяйні мальви
День яснили мій…
Зоряним обманом
Мрійно грівся зір –
Ніжно і жадано
Я на них зорив…
Зрозумійте жаль ви,
Лиха круговерть…
Винищили мальви –
Висадили смерть…
БИТВА
На білосніжжі –
чорних літер кров…
Олесь Дубровский
Хто відповідь а дасть мені таку,
Відкіль до них надходить озоріння…
Поети не ховаються від куль,
Не просять милосердя на колінах…
Поети не ховаються в бліндаж
Порожніх слів чи ритмів недоладних…
Їм не потрібен мовний камуфляж
Для маскування сенсів барикадних…
Наперекір безрадісному дню
Поети не мовчать про наболіле…
Вони завжди на лінії вогню
Зі знаками від лазерних прицілів…
На білосніжжі – чорних літер кров…
Той не поет, хто не іде на битву
З самим собою… Щоб жила Любов,
Що вірші перетворює в Молитву…
Є ЖІНКИ…
Є жінки з дивним знаком року:
Перед ними мужчини – «хлам»…
На любов позирають «боком»,
Як святі – на гріховний храм…
Їм під ноги кидають ружі.
Сам Орфей присвятив їм гімн.
У зіницях обранця-мужа
Вони янгольський носять німб…
По хмаринах мандрують пішки,
Кормлять зорями з рук орлів,
Диво-загадкою усмішки,
Освітивши пітьму віків…
Їм до ніг розстелили вічність
Рубенс, Рембранд і Пікассо…
Сотні, тисячі жертв безпечних –
В їхніх чарів міцних ласо…
Є жінки з дивним знаком року…
Й не важливо, коли і ким
Їм призначений чин високий –
Розбивати серця мужчин…
ЖОРНА
Пісні співають божевільні і…
І ще журбою не впокорені…
Ми ж мовчимо…
Бо підневільні ми, –
Як ті воли в ярмі зневолені…
Ми мовчимо, бо шиї здушені,
Вуста зашиті клямом-клятвою…
Ми мовчимо…
Мовчати змушені, –
Щоб завтра засівати правдою…
Ми мовчимо…
Як небо чорне ми
Перед повстанням блискавиці…
Та прийде час –
Ми станем жорнами
І перемелемо чужинців!
Я І ТИ
Крізь розлуки, років метілі,
Крізь проталини ясноти
Гуси-лебеді прилетіли…
Гуси-лебеді – я і ти.
Під едемський мотив сопілки
Промінь пестив їх золотий…
І не знало їх щастя свідків…
Гуси-лебеді – я і ти.
Сатана, певно, в Бога цілив, –
А потрапив у щастя крик…
Жити лебеді ще хотіли…
Гуси-лебеді – я і ти.
Не зіграють для нас весілля, –
На веселку рушник нести…
Гуси-лебеді відлетіли…
Гуси-лебеді – я і ти…
…На зелений рушник під ґанком,
Де цнотливо цвіли сади,
Гуси-лебеді впали раптом…
Гуси-лебеді – я і ти…
МРІЯ
Присвячую Марині Товарницькій
Де Ейфелева вежа хмаринки шпилем ниже,
І вирій золотий для райських Мельпомен, –
Так хочеться заснути під куполом Парижа,
Де херувимів ямбами частує Поль Верлен…
Так мариться пройтись по вулицях Манмартра,
Де до Ґоґена в дім Ван Гог із лезом біг…
А потім підійти до Мулен Руж театру,
Де зупинився час між стрілок струнких ніг…
Так мріється зцілитися молитвами Нотр-Даму,
Відчувши на собі вериги злих віків…
Тут написав Ґюґо людським порокам драму,
І Квазімодо тут Любов-убивцю стрів…
Парижеві правицю потиснути б разочок!..
Не марно ж Еренбург сказати нам посмів,
Що той, хто зазирне у Монпарнаса очі, –
Не побоїться вмерти…
А жити – й поготів…
СОН
Сьогодні наснилась мати, –
Піч розпалила в хаті,
Брязнула в сінях клямкою
І зникла в пітьмі за брамкою…
А потім наснився тато, –
Спитав я, чи бачив матір…
– Бачив… У чорному небі
Розтала, мов білий лебідь…
Проснувся. Ніде нікого.
Батьки під крилом у Бога…
ХРАМ
Я усупереч рокам
І пустим химерам
Кожен день будую Храм –
Храм міцної Віри…
Хай обходить його хам,
Гребують гетери…
Я в душі будую Храм –
Храм святої Віри…
В його вікон вітражі,
В чистий голос дзвонів
Злісно кидали ножі
Вандали в законі…
І в вогні мій храм горів –
Дим стояв до хмари…
Пережив Господній гнів –
Та воскрес з пожарів…
Пережив не раз весну,
Паводку глибини,
Та усе ж не потонув…
Він — кочег біблійний.
Я усупереч рокам
І пустим химерам
Кожен день будую Храм –
Храм міцної Віри…
А не встигну звести сам,
Загублю сокиру…
Будувати Храм синам, –
Храм людської Віри…
Переклад з білоруської Юлі Полісянки
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.