Два триптихи (Із книжки «Поет Сліпучого Тембру». – К.: «Пульсари», 2018)

Три віршики для Пісні 1. Монолог Ти, самото, огранена в чотири… Ти знаєш, хто я? Що моє життя? – Порожній звук!………………………… ………………………………………………… Що я створив? Що світові приніс, крім зайвини свойого існування? Он музика – прекрасна! – не моя. Он люди з вуст в уста передають слова одухотворені… Мої? Ба ні! Мої слова – мов стріли: злежались мертво в мозку-сайдаку – не видереш!!……………………………….. …………………………………………………… Що я створив? Що світові приніс, крім зайвини свойого існування? …………………………………………………… Що я створив? Що світові приніс, крім зайвини свойого існування? ………………………………………………….. Що я створив? Що світові приніс, крім зайвини свойого існування?

(Так без кінця)

2. Полілог

Радіо! ми слухаємо вдень і вночі! Радіо! не дає нам сумувати зранку до вечора!

я перейшов по вулиці я посварився з батьком я заковтнув чотирнадцять таблеток – все стало значно легше

Радіо! ми слухаємо вдень і вночі! Радіо! не дає нам сумувати зранку до вечора!

в мене була дівчина і все було добре з нею було весело поки не стало нудно я був із нею відкритий – вона відкрила вени

Радіо! ми слухаємо вдень і вночі! Радіо! не дає нам сумувати зранку до вечора!

тепер напливає осінь час іти до війська час іти в психушку на тóйсвіт – яка різниця

Радіо! ми слухаємо вдень і вночі! Радіо! не дає нам сумувати

Радіо!

Ра –

3. Пісня І Ах, замовкни! – Замовкни! – Замовкни, моє мовчання!!

(Серце моє! Розривайся в грудях людей!).

День – надходить; День підійма повстання… День!

ІІ Світ – світає; Світ неначе уперше…

(Очі мої! Ви розплющіть блакить небес!).

Час – почався; Час ніхто не завершить; Час – – воскрес!

ІІІ Промине… Все зітреться, мов напис крейди.

(Весно моя! Я умру… я умру… умру-ть!).

Все, все промине. Замовкають флейти…

Ні!.. Флейти цвітуть! Люблю вас, як далеку музику… 1. Поема І Весна!.. Весна!..

Я починаю знову… – Я відпускаю чорні поїзди від мого серця геть! – Від серця геть… І йдуть состави, йдуть, Везуть не сіль, не дрова, – А чорні мої думи, думи… смуток, смерть.

ІІ Весна!.. Весна!..

В останньому надриві… – Люблю її, люблю! Ім’я її – Блакить! Це – клятва солов’я. Над відчаї і стрими Навічно голос мій стривожений бринить:

ІІІ – Вставай! Вставай-вставай… Вставай, веселе Сонце!

Тембр!..

Сліпучий тембр!..

Сурми´!

Сурми´ повноголосно!

Що виссю вибухають небеса,

Що сонцем закипають груди…

І що весна!…

Весна!!..

Весна!!!..

Повсюди.

2. Записка Тільки обожнення може світитися в моїх очах.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ніколи б не хотів, щоб ви мені набридли. Ніколи б не хотів бачити вас в побуті. Тому я ніколи не перейду ту межу, яку так легко переступити.

3. Пісня І Ой убили козаченька В неділеньку вранці, Поховали козаченька В зеленім байраці.

Поставили на могилі Хрест із березóньки, Ой плакали на могилі Його дівчиноньки.

Що первая – Блакить! Блакить! І друга нівроку; А третяя… так, неначе Стала собі збоку.

ІІ Ой первая розривалась: «Чоловіче мій!..» А другая побивалась – «Приятелю мій…»

А третяя – ні словечка, Ні сльози нема. А у третьої – лиш мармур, Мармур на устах.

ІІІ Ой первая розривалась – Та й гулять пішла, А другая відридалась – Додому пішла;

А третяя не плакала (Бачив не один!), А третяя не плакала – Зосталася з ним.

Залишити коментар