ХУСТКА
Колись давно, ще на
своє весілля,
Я привезла від бабці
білу хустку.
По ній дрібненькі
квіти хтось посіяв,
Так попри край,
доріжечкою, густо.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
В’язала раз чи два її
потому,
Та берегтиму поміж рушниками.
Вона ще досі сумно
пахне домом.
Як стрічка роду – той
її орнамент.