Дебют в УЛГ

199

ХУСТКА

 Колись давно, ще на
своє весілля,

 Я привезла від бабці
білу хустку.

 По ній дрібненькі
квіти хтось посіяв,

 Так попри край,
доріжечкою, густо.

 В’язала раз чи два її
потому,

Та берегтиму поміж рушниками.

 Вона ще досі сумно
пахне домом.

 Як стрічка роду – той
її орнамент.

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!