Де та бджілка тепер…

 
 
Раїса ЛИША
 
барокова київська ніч квітчаста летюча корова понад край за край поринає
з води озивається біла душа глибин
сонні ми не помітили з’яву і зникнення небесної діви лілеї
 
***
бреде зажурений титан
пустелею людською
де греки
де Гомер
де Україна
 
за ним біжать його сади
і плачуть наче діти
 
а Батько Бог наказує згори
живи
живи життя своє
 
***
зливує грім білі гуки
у луках
степ прибіг конем останнім скитським
Божа стріла летить
 
***
безповоротно очеретяно
кіт
навшпиньки
цілує ніч
поки людина несе картоплю
в мішку
по шістдесят копійок
гупає об ставок Марс
у ставку зробили крамницю
і один чоловік одягнув його замість капелюха
роз’їжджають натреновані установи і різні приплічники
кури охоче дзьобають їх
півень продає біля копанки очеретину
лобода пересипає художника
щоб вільно пройти потрібно не глянути
 
***
Де та бджілка тепер
що просилася у медовому
літа кінці коло груші
у моїм рукаві зимувати
зеленім широкім
 
слухати артанію вітру
фугу дерев досвітню
вікнами в небо
 
Де я сама розвидняюсь
ненароком
на диво вільне
 
на котрому верхів’ї
на калитві
у якому низу
початку
в теменній пущі
ватру різдвяну розпалюю
 
О сонячна бджілко
ти співала про рай
крилатий
і тишу блакитну

січень 2014

 
***
вуста жоржини пахнуть морем
у довгасті очі акації гарбою в’їжджає вечір
на кущі зоріє музика
а вгорі летить жінка і у світла немає хати
 
***
Чого ти плачеш
золота орлице
над степом пролітаючи вночі
вдивляєшся у наші лиця
роняєш з хмари
неземні ключі
 
Орлів питаєш
що жили на волі
у небі й на землі
 
Не плач
орли уже злетіли
отверзлись брами дивні
 
І сходить днесь
твоя зоря богонадхненна
 
Редакція «Української літературної газети» долучається до привітань, які надходять на адресу пані Раїси Лиші з нагоди її дня народження.
З роси і води, шановна пані Раїсо!

№19 (181) 30 вересня 2016