Час мишоловок пройшов.
Тільки не всі ще у вірі.
Буде сплітатися шовк.
Будуть метатися звірі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Буде згортатися кров.
Будуть ламатися крила.
Все, що ти не поборов,
Пам’ять світами покрила.
Й ніби заблуканий щем
В небі забутому – птиці.
Їм залишається ще
Сир безкоштовний на нитці.
***
Тінь від цигарки схожа
На гамівний олівець.
Що я малюю, Боже,
Димом оцих кілець?
Скільки мені на спадки
Всіх приворотів зла?
Можу тепер не спати –
Сутінь з очей сповзла.
Буду ламати опір –
Звички уже чужі.
…Тільки здригнеться попіл,
Падаючи з душі.
Після осінніх невдач,
Після зимових пробачень
Ти наді мною поплач,
Хоч я і буду невдячним.
Ти лише твердо затям,
Як нас на світі тримає
Ця нагорода життям,
Де насолода – навзаєм.
Ми відсвяткуєм весну
Смутком легким і ласкавим.
А потім я знову засну,
Тільки уже – між зірками…