Польська поетеса, авторка книг «Схованка Сильвії фон Зільберштайн» (2003, 2006), «Крапля» (2007), «Спокій снігу» (2009), «Кінець сезону» (2015), «Щонайменше один раз» (2017), «Пускач» (2018), «Ексцентриситет» (2021). Авторка музики та виконавиця пісень на власні тексти. Мешкає в Кракові. Її поезії в перекладі українською друкувались у періодиці та виходили окремими збірками: «Писане дощем» (2008), «Запах каштанів» (2013), «завтра сьогодні вчора» (2017).
Є В МЕНІ ЗЛІСТЬ
Багато злості
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Через оцю дурну війну
Через те що стільки ідіотського руйнування, нещастя, страждання і передчасної смерті
Через ці травми насильства
Через те що на вулицях уже майже не чути моєї мови хоч чую схожу і зрозумілу
і то не заможні туристи
і літери щораз незрозуміліше кричать звідусюди
і кричать у мені дівчатка з вибитими зубами і хлопець з одрізаними геніталіями
Один великий крик
Ми не хочемо війни!
Вона бридка огидна слизька
диявольська
Є в мені біль
Завданої рани, відібраного життя, знищених артефактів, розбитих окулярів,
осиротілих пожитків і втрачених памʼяток
Є великі біль і злість
Не хоти в цю хвилину зустріти мене росіянине
бо зʼїм тебе живцем і висеру без жалю
Є в мені страх
Величезний важкий
Отруйний наче ртуть, цілий океан ртуті
за ближніх, за наші міста і за цілий світ
і за той маленький ударний інструмент привезений з Мексики
Є жаль за чимось і жаль чогось
отруйний наче бліда поганка (а) так схожа на їстивний гриб
Охоче поділюсь з тобою росіянине тою отрутою
Можу віддати тобі навіть усю вона ж твоя
Ти її мені дав
Хоч я не хочу її
Жери, смакуй моєю люттю і болем і страхом
А потім згинь пропади разом зі своїми генами всіма до одного
Амінь
* * *
Це добрі відомості
Підстрелено у росіян найбільший крейсер
Русскій ваєнний карабль пішов на хуй!
але
Ніщо не поверне життя жінці з маджентовими нігтями в Бучі
Ані в 70 зґвалтованих дівчаток не відростуть зуби
ТЕМРЯВА І ТЕМНОТА
Зло – дурне
Зло – це дурість
Дурість – зла
…
the end
СТРАСНА ПʼЯТНИЦЯ
Ким був той росіянин
якого ти подумки вбив?
Хижаком кровожерним?
Бандитом?
Підлітком посланим після призову в гущу війни?
Штани його були повні смердючого переляку
За мить перед тим він блював або дрочив
Ти подививсь йому прямо в очі з ненавистю
Зі злістю розсік лоба і з задоволенням спостерігав, як витікав мозок ворога
Перший раз ти уявив собі вбивство
Уявив…
LEOPOLIS SEMPER FIDELIS
Здавалось він віддавна і назавжди
Аж поки вкрав його Сталін
А тепер бомбардує путлер
Побачиш ти скотиняко
Будеш дивитись
На згарище москви на руїни своїх міст
Заражені
Назавжди прокляті й мертві
Бо не буде кому їх відбудувати
Уже потім коли каменя на камені не лишиться
І виросте безкраїй ліс
Навіть можна буде вам пробачити
РЕІНКАРНАЦІЯ 17.03.2022
Дерева не можуть тікати
бояться
урагану
пожежі
короїдів
і лісорубів
люблять (можливо) дятлів
вдячні їм за поїдання гусениць
і барабанну музику дзьоба
вслухаються
в бриніння бджіл
і підігрують шумом листя
коріння дерев як галоші в болоті
не дозволяють закинути ноги на плечі
Дерева стоять нерухомо
* * *
Остерігайтесь ворогів!
Нема слів на вітер
ані Зрада ні Кохання
ні Геройство ні Вітчизна
ні Народ ані Земля
Ці слова немов Каміння
Можна з них дорогу класти
Можна і вкаменувати
З польської переклав Віктор Мельник