“Українська літературна газета”, ч. 1 (369), січень 2025
ЛІТЕРАТУРНИЙ РЕНТГЕН ВІД БОРИСА РЕВЧУНА
ДО 75-ЛІТТЯ МАЙСТРА МІНІАТЮР ТА ГОСТРОГО СЛОВА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ім’я Бориса Ревчуна вже давно стало синонімом тонкого гумору та гострого слова. Бо його мініатюри – ніби маленькі мозаїки, складені з яскравих штрихів життя. Можна сказати, що Ревчунова творчість – це своєрідний літературний рентген, який дозволяє побачити наше суспільство наскрізь. Цей жанровий різновид гумористичної поезії, який Борис Ревчун зумів довести до досконалості, є без перебільшення є справжньою перлиною сучасної української літератури. Кожна його мініатюра – це маленька вистава, в якій вміщено глибокий зміст, гостру сатиру та неповторний гумор.
Але ж не тільки дотепними двовіршами та чотирядковими думками славиться наш колега. Його сильною гранню є публіцистика як справжнє відкриття людиною світу й себе через світ.
28 листопада минулого року Борис Григорович Ревчун відзначив своє 75-річчя. Його гостре перо, витончений гумор та глибокий аналіз суспільних явищ роблять його твори актуальними та цікавими для широкого кола читачів.
Народившись і живучи у серці України – м.Кропивницькому, Борис Григорович обрав шлях літератора, поєднавши його з викладацькою діяльністю. Кандидат економічних наук гармонійно поєднується в його особистості з тонким діагностом і хронікером нашої сучасності. Скільки знаю Бориса Григоровича, щораз захоплено й приязно дивуюся: цей інтелігентний, зовні спокійний і скромний автор у наш час зміг зробити те, на що не спромоглися крикливі самопроголошені поети – знайти свій жанр і стати в ньому одним із кращих. Його книги «Мініатюри без цензури», «Куточки зору», «Усякі думки в чотири рядки», «Осінні осяяння» та книжка публіцистики «Мандруючи світами і часами», яку цьогоріч Кіровоградська обласна організація НСПУ номінувала на здобуття нарешті відновленої обласної літературної премії імені Євгена Маланюка, стали справжніми перлинами української літератури. Крім того, наш колега є автором гумористичних і сатиричних п’єс та публіцистичних статей, які друкувалися в провідних українських виданнях.
Разом із тим, своїми творами Борис Ревчун не розважає читачів, а швидше дає змогу замислитися над багатьма важливими питаннями, бо його гумор завжди дотепний і актуальний, сатира – лаконічна й викривальна. За свою багаторічну творчу діяльність Борис Ревчун здобув визнання як в Україні, так і за її межами. Він є лауреатом літературної премії імені Остапа Вишні та нагороджений медаллю НСПУ «Почесна відзнака».
У чому ж унікальність творів Бориса Ревчуна? Я би виокремила кілька моментів. Передусім – вражаюча афористичність: у кількох словах він здатний висловити складну думку, підсумувати життєвий досвід або влучно охарактеризувати сучасну дійсність. По-друге, дотеп та сміх крізь сльози – невід’ємні супутники його творчості. Борис Ревчун уміє знаходити привід усміхнутися навіть у найсерйозніших ситуаціях, змушуючи читача не так потішитись, як задумуватися над глибинним змістом сказаного. По-третє, саме ця риса дає змогу авторові бути не просто гумористом, а справжнім хронікером нашого часу, а його мініатюри, відповідно, робить своєрідним літописом сучасності, в якому відбиваються всі її радощі та негаразди. По-четверте, наш ювіляр є тонким діагностом нашого часу, який здатний виявити всі його хвороби та недоліки. Тому-то його мініатюри – це маленькі вибухи сміху, які розкривають перед нами всю абсурдність нашого світу, але ж хіба не вміння посміятись над собою і крізь сміх визнати власні слабкості – хіба не в цьому вибухове поєднання мудрості й сили?! Борис Ревчун – це майстер слова, який здатний в кількох рядках висловити те, що іншим не вдається сказати і в цілій книзі. Не будемо наводити цитати з книг мого шановного колеги, давши читачеві усміхнутись і замислитись, читаючи наведену нижче добірку художніх мініатюр.
Надія ГАРМАЗІЙ
* * *
Піском, водою час летить крізь пальці,
І сиплеться, і ллється в небуття.
Ще трохи – і Господь розтулить п’яльці,
Щоб зняти полотно мого життя.
Гаптоване, місцями в позолоті,
А ось – нитки суворі заповзли…
Лице пристойне,
тільки на звороті –
Неначе чортом, сплутані вузли…
* * *
За вікном сирена,
На душі тривога.
Стомлені рамена,
Хресная дорога…
* * *
Колись у юності хотів я
стати ліриком,
Утім, життя навкруг таке,
що став сатириком…
* * *
Згаса життєва метушня.
Віджнивував. В душі стерня…
* * *
Садок вишневий коло хати…
Є що вкраїнцям захищати!
* * *
На всіх продажних –
чи за гроші, чи за гречку –
Вдягнути легко можна і хомут,
й вуздечку.
* * *
Душа холоднокровно жить
не в змозі:
Страждає й мерзне,
наче тіло на морозі.
* * *
Як вручиш владу пігмею духу –
Готуйсь отримать ганьбу
й задуху…
* * *
Біда, як влада чинна –
Безладна і безчинна…
* * *
Чимало є «аристократів духу»,
Що легко продаються
за макуху…
* * *
Серед своїх втрачаєм пильність ми свою.
Підступно ближні б’ють нас
в ближньому бою…
* * *
Ми за совка жили чи скорше зубожіли?
Ну, це хто як: хтось уривав,
а хтось рвав жили…
* * *
Те, що здається суто випадковим,
В скрижаляж Долі
є обов’язковим.
* * *
Як хаос порядку й гармонії,
Так пафос боїться іронії.
* * *
Гниє країна, де очільники –
Найбільші крадії і здирники.
* * *
Біда, якщо кумири нації
Підсядуть з часом на овації.
* * *
Не наздогнати словникові
усіх щоденних змін у мові.
* * *
Всі ми ходимо під Богом,
Не заглянеш, що за рогом…
* * *
Хоч босоніж, хоч на підборах,
Хтось ходить вільно, хтось –
у шорах…
* * *
Зазвичай любов
Має безліч мов.
* * *
Один миттєвий ганебний вчинок –
Й навік в душі стида ужинок.
* * *
Читають різне між рядків –
Хто що зумів і зрозумів.
* * *
З душею рабською ізмалку
до ковіньки
Убогі ходять на колінках
чи навшпиньки
* * *
Хам духовні висоти й філософські глибини
Проміняє на сало та окраєць хлібини.
* * *
Хай за характером – їжак,
Все ж краще, ніж слимак.
* * *
Не всім поетам Бог дав милості
Не випускати рим на милицях!
* * *
У сноба сутність різнобічна,
та втім, у першу чергу
На вищих дивиться він знизу,
а от на нижчих – зверху.
ПРО ПАНА З ХАМА
І літаки, і лімузини є, і яхти,
Та не дістатись ними вбогому
до шляхти.
* * *
Чоловіка славні вчинки –
Всі здебільшого для жінки.
* * *
Не раз однолітки,
що вже на тому світі,
Мене повчали,
як на цьому світі жити…
* * *
І у плебеїв, і у пігмеїв
Свої є гуру і корифеї.
* * *
Диктаторам жорстким
лестиві оди
Поетів нищили і курвили народи…
* * *
Жили в совку, не рвали жили,
не тужили,
Хіба що влада часом з нас
сотала жили…
НОУ-ХАУ
Запхати би підгузника
у рота підлабузника!
* * *
Знаходжу п’ятий пелюсток –
і їм бузок.
Ну, де ж ти, щастя,
із дитячих тих казок?..
* * *
Чужого рота нам ніколи
не закрити,
Тож краще власні вуха затулити.
* * *
Усяк нечесний заробіток –
Кишені зиск, сумлінню збиток.
* * *
Дарує творчим муза ліру,
Ну, а Творець – наснагу й віру.
* * *
Коли жирують і жеруть,
Тоді по-людськи не живуть.
* * *
Недостатньо мати
віршувальний хист.
Вірш повинен мати образність
і зміст.
От буває: в римі – перфекціоніст,
Слухаєш – не вірші,
а художній свист.
* * *
Кремлівські вертухаї дужі
Уже шмонають навіть душі!
* * *
Найбільша піднімальна сила –
В маленьких янголиних крилах!
* * *
Як звалять з ніг, бруд,
сльози витру –
Й вперед, як хмара проти вітру…
* * *
Ще не вмерла в сала
У п’ять пальців слава!
* * *
То сонце, то дощить,
То щасно, то щемить…
Сплива за миттю мить,
І треба далі жить…
* * *
Підтверджують старі літописання:
Ми успадковуємо вічні запитання.
* * *
Митцю не гарантує муза,
Що буде їсти він від пуза.
* * *
Летиш у космос,
чи у землю зариваєшся –
Ніде й ніколи ти від себе
не сховаєшся.
* * *
Найбільші принади –
У сексу і влади.
* * *
Найбільший скарб
з роками в нас –
Це досвід, запханий у час.
* * *
З народження до тризни
Готові ми на різне:
Одні – в три горла жерти,
А інші – йти на жертви…
* * *
Восени роки листям облітають,
А в кінці зими снігом пізнім тануть…
* * *
Піймавши щастя, не шуміть,
Оскільки горе чутко спить.
* * *
Життєвий досвід твій –
це окулярне скельце:
Крізь нього душу ти
розгледиш іншу й серце.
* * *
Незгоди роблять нас і м’якшими й твердішими,
І кращими, і гіршими,
всяк – іншими.
* * *
Людина робиться лукава,
Коли в ній совість заблукала.
* * *
За формою словес
учись побачить суть.
Зозуля і коваль
по-різному кують.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.