Болиш? – поет запитує. Боли ж!

273

***

Болиш?* –
поет запитує. Боли ж!*–

Поет
відповідає. Буде вірш.

Бо є вода.
Але Дніпра немає.

Кого спитав?
Кому відповідає?

Римуй чи не
римуй – все `дно верлібр.

То його
зброя. А її калібр

Залежить
тільки від живої крові.

І тільки від
живої крові в слові.

Поет не
князь. Поет від різ і черт

Пантрує кров
і смерть. Поет не смерд.

Не волхв. Не
скоморох. Від черт і різ

Він в
засідці. І при дорозі вниз,

Де та ж
худоба і на тій же паші.

І той пейзаж.
І він – у тім пейзажі.

Там вой
Богун. Там Богочоловік.

І та, на кого
Бог його покинув.

 

Болиш?

Боли ж!

Боли,

Бо лине
крик…*

 

Розбудить, як
завжди, не ту Вкраїну.

А далі вже –
як доля. Є як є.

Когось
поранить. А себе уб`є.

І відспіває
триголова церква.

Та він уже
вітатиме Довженка.

І всіх. Бо
вже присяде між своїх

За золотим
столом. Лиш коло їх

Поставить на
сторожі слово вічне.

Вода, що
цілувала ті обличчя,

Була Дніпром.
Залишиться Дніпром,

Який тече під
золотим столом,

І тим, що вже
не буде золотим,

Ніколи, бо
Дніпро тече під ним

І понад! Наді
мною і тобою –

Як Бог живий
– поетовою кров`ю.

 

* Із «Ночі
Івана Богуна» Миколи Вінграновського

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!