“Українська літературна газета”, ч. 2 (370), лютий 2025
18 лютого виповнилося 80 років видатному польському поету і прозаїку, літературному критику, перекладачу, багатолітньому редактору журналів «Akcent» і «Twórczość», лауреату літературних премій Богданові Задурі, який народився і живе у Пулавах на Люблінщині. Українською мовою вийшли друком книжки письменника: «Поет розмовляє з народом» (2007), «Найгірше позаду» (2015), «Прості істини» (2024), «Порожні трибуни» (2025). У перекладах Богдана Задури у Польщі видані поетичні та прозові твори українських письменників – Юрія Андруховича, Катерини Бабкіної, Наталки Білоцерківець, Андрія Бондаря, Сергія Жадана, Олександра Клименка, Андрія Любки, Василя Махна, Дмитра Павличка, Василя Слапчука, Остапа Сливинського, Наталки Сняданко. У 2022 році у перекладах Богдана Задури вийшла друком антологія української поезії «100 wierszy wolnych z Ukrainy» («100 вільних віршів з України»).
З нагоди ювілею польського письменника публікуємо його вірші.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
* * *
якщо можна
воду хліб вино кожну емоцію та думку кожну
розкласти в лабораторіях на кванти
то постав на столі
розбитий металевим молотком
кришталевий дзбан
High Moon
смак і колір полудня
смак плинного алюмінію та колір
простір здригається й усе тяжіє до білини
а видноколо – лише абстракція
із затирання контурів народжується гострота
мало бути гаряче
коли бог створював світ
Найзворушливіше
ці листівки з побажаннями
веселих свят що їх отримують
чоловік який залишився сам
жінка яка втратила дитину
той хто розпочинає курс радіотерапії
Як зникають люди
одне непотрібне слово
фокус-покус і вже тебе немає
але тротуар по якому ходиш
тарілки які миєш квіти які підливаєш
подушка на якій плачеш
залишаються
* * *
приходять до мене метафори
і з порога пропонують
якщо хочеш спробуємо написати вірш
але рідко застають мене вдома
бігають шукають
аж нарешті з ними зустрічаюсь
але вони бідні настільки змучились
що беру їх на руки й притуливши засинаю
* * *
люди дощові черви всесвіту
у своїх темних коридорах
у лабіринтах що ведуть до місяця
вночі з’являються щоб скупатись у росі
а небесний рибалка з ліхтарем
ходить і наживку на гачок нанизує
після нас залишається слід
зворушена маленька грудка землі
* * *
брат мого батька
мав таке ж ім’я як і в мене
підірвався на міні у сорок другому
можна побачити на цвинтарі
могилу з написом
загинув трагічною смертю
мав таке ж ім’я як і в мене
Види з вікна
дівчина у довгому чорному плащі
із зеленим пором у руці
на білому снігу
на мить очевидна
наче каже влийся в мене
а вже потім гіпотетичність лагуни
швидка відлига
бульйон або салат із кукурудзи
жодного сліду чи запрошення на недільний обід
чорнота білина зелень
миття інших тарілок
ніби хтось намагався дошаруватися
до блакиті
зими котрої немає
* * *
був вечір чи може сутінки
бігли звірі втікали стада коней і страуси
йшов безлюдною алеєю
вздовж огородженого металевим парканом парку
хтось чекав на нього за вігілійним столом
тільки пам’ятай прийди на шосту
не знав як туди дістатись
крамниці зачиняються о сімнадцятій
у повітрі ще бігли звірі й той вітер був у ньому
позаду розчинилися тротуарні плити
зі щілини пробивалося зеленувате фосфорне світло
відчув: починається руйнування світу
ще бігли звірі втікали стада коней і страуси
коли ж пережив свою смерть
збагнув: допіру розпочався день усіх померлих
а наступної миті дізнався що це лише перший
апокаліптичний сон
* * *
були переді мною
кидали камінці в плесо ставу
розтирали м’яту
потім умирали
Антарктида
із шести вибрав цей континент
зелений острів під сонцем
яке не розтоплює а лише освітлює
із шести вибрав цей острів
полярний камінь півдня
що збігається з північчю
з шести вибрав цей камінь
приписав його до мрій
бо лід є правдивіший за воду
схід і захід приймали мене гостинно
був я серед своїх
сонце пряжило і згладжувало контури
а завезла мене туди
прекрасна приятелька
у незмінному вуглекислому газі
привітав мене білий кит
* * *
O quid te Catilina in hak urbe
delectare possit
відпущення гріхів чи фестиваль або ж цирк приїхав
й усілякі розкоші веселого містечка
дівчата з товстими стегнами кружляють на каруселях
колись і мене катали на таких лебедях
у трирічному віці блював у веселих містечках
ці вечори є чистими зішли листя тиші
закінчи комедію яку грають століттями
а юрба тягне зі сміхом та криками
привезли навіть бочку смерті в котрій
по вертикальній площині їздять мотоцикли
і вже крамарі розкладають товар
верещать папуги грають музичні скриньки
а вона як той хто прийшов прогнати торгашів
і раптом помітив що немає храму
солдати надувають повітряні кульки з презервативів
Сон II
неждано повернувся в осінь
у блідо-сапфірове світло сірих вулиць
бо то був світанок і ліхтарі
та розкопане місто півночі
навіть не встигнув змінити взуття
в якому ходив по зелених залах
де пасуться білі хмаринки овець
і мабуть шукав когось у тім мовчанні
тоді дізнався
що вітання котрі надсилав живим
отримували мертві
18.02.1945
лелеки пролетіли
літаків клекіт
ще страх
у горобиному цвіріньканні
об одинадцятій вечора
він підвертає ногу
вона тріскає як маківка
висипається
макова зернина?
висипається?
витягають за голову
і верещить – це я
на око
бо немає
чим зважити
війна
Редукція
для кого смажитиму налисники
дружина приятелька дочка
після резекції шлунка
для кого ліпитиму вареники
сир запліснявів борошно відсиріло
равлики сховали ріжки
для кого гнатиму алкоголь
батько помер син не п’є
друзі лікують залежності
час як вугілля як нафта
невідновлювальний
Свято весни
ця весняна погода
роздягає мене
не як коханка
а як різник
Двомовність
про вітчизну
говорять
космополіти
французи
кажуть
про Францію
* * *
на цій світлині
рік тому не було нікого
на цій був один
тепер двоє
наче моль у затхлій шафі
наче миші у коморі
у коробці з фотографіями
гарцюють небіжчики
Думав про самогубство
вчора що надто молодий
сьогодні що надто старий
Без п’яти дванадцять
смерть надає більше можливостей вибору
тому запитуємо від чого помер
а не від чого народився
На стороні
на сільському весіллі бачив
демона сексу тринадцятилітню світловолосу
слов’янську Лоліту
післязавтра з’ясувалося
що є повнолітньою
Чому постмодернізм
бо колись безпартійні мали проблеми
зі знайденням доброї роботи
а зараз ті кому за сорок і ті котрі курять
* * *
якщо є рак підшлункової
і такі інші дріб’язки
то який із мене штабскапітан
* * *
навіщо казали мені
заберуть твоє майно
втратиш славу
тільки те чому навчишся
ніхто в тебе не видере
але ж це неправда
за майно можна битися
славу можна боронити
коли ж никне те що в нас є
нічого не вдієш
тим часом
у психіатричних лікарнях
прибуває
Казка
йшла принцеса
збираючи листя до осінніх ваз
струнка тілом прекрасна
думала: померлі є красивими
каштанове волосся спадало на плечі
в очах з’явилася вузька смужка тіні
повернулася знову
тихо не було чути її кроків
припливла повітрям
легка нетутешня
у кожній своїй думці
вони ж тоді розмовляли голосно
самі з собою зі своїми тінями
навіщо ми вимолювали безсмертя
якщо слід було молитися про смерть
взимку влітку або навесні
кому як подобається
бо вони були серед листя котрим
повертаючись принцеса шелестіла
не можна охопити цього сну
Вже
у певному віці
дізнаєшся
що розпач
є таким самим словом
як і решта інших
З польської переклав Олександр Клименко
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.