х х х
Безодня Бога. Творчий дух
З нічого щойно розпочався:
Горять, летять світи навкруг –
Щоб ти чи я любовно стався.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Із дібр і дебр – діброви тінь,
Печаль борінь материкова.
Глибока тяглість поколінь –
Тих, що почалися зі слова.
Це ти і я. Прощай. Прости.
Розлийсь космічною рікою.
Це Бог Вкраїну породив –
Такою, або не такою.
І буде так! Й сягнуть однак
Аж в позаобрії безодень:
І знак, і звук, і звук, і знак –
Учора, завтра і сьогодні!
Й той споконвічний чар подій,
Й недопочато безупинне –
Впадуть видінням до і від
В любовне віно білопінне.
Це України вічний Бог,
Це Край мій – в Бога неповинний:
Покриє нас північний мох,
Та не здамо ми України!
Любов моя, і я, і ти –
Летять в безодні щироокі.
І той безсмертний вже мотив –
Гримить з неспокою в неспокій.
Й той сад незмовчаних пісень
Щемить над вічною рікою –
Й ще не вечірній каже день,
Щоб ставсь я так, і ти – такою!
Поправши смертю білу смерть,
І чорну смерть в сиру могилу.
Щоб крізь космічну круговерть
Й німі в серцях заговорили!
Липень 20 – липень 22 у Львові
х х х
Засипає снігом золоту криницю.
Ти до мене ходиш подумки й сама.
Вже відцвив навіки наш сумний горицвіт,
Й ні до кого в світі вже жалю нема!
Дотулюсь востаннє спомином до квітки,
Доторкнусь прощально до перейшлих літ.
Ти прийшла до мене, може із нізвідки.
Ти підеш від мене, як відцвилий цвіт.
І нема в нікого ні до кого скарги.
Ти була й минулась. Журиться женшень…
Ти була для мене безпечально гарна,
Ти була й не будеш аніколи вже.
23 січня 2022
х х х
Грай, море, грай –
Зеленеє море:
На весь рідний край!
Хто тебе любив? Хто тебе убив?
Грай, море, грай:
В серцях не вмирай!
Прірва, що без дна,
Вічна чужина –
Передолинає
В золоті поля.
Де було село,
Поселилось зло:
Україна вигибає –
Наче й не було!
Грай, море, грай –
Мамо, не вмирай! –
Ми впадем за Україну,
За свій рідний край!
- 07. 22. Львів
х х х
Стане супроти змій стоголовий –
Пригорщу світла в ревній любові
Кину під ноги в брезклім повітрі:
Хто ти, вороже, в чорному світлі?
Мрево у звір’ї марить й муріє:
Зайвих ілюзій – марні замрії…
Може, ти лихо, що не минає,
Хто тебе знає, хто тебе знає?
Буду боротися до знемоги,
Битися буду до перемоги…
Світлом зі світла землю розкраю
Хто тебе знає, хто тебе знає!
- 05. 2022
х х х
Ти до мене прийдеш, ти не прийдеш до мене ніколи,
Ти була й не була, хоч я в серці Твоєму зорів.
Там, де сива зоря малювала в Осівцях Рукомиш,
Я б ніколи й нікого в білім світі уже не зустрів.
Ти прощальна моя, ти привільно висока й далека,
Ти ще будеш в радінні мене берегти…
Ти розрайдаєш рай, щоб я спекався пекла:
На весь всесвіт широкий – тільки Ти!
31.07. 2022
х х х
Був я птахом в польоті й одвічно летів –
Не вземлявся в ходіння.
І без зайвих розкаянь та змовчаних слів
Все купавсь у твоєму промінні.
Ти небесну ласкавість земних голосів
Привідкрила мені на часину:
Я вкохавсь у небесність Твою, як усі –
Я вкохавсь в Україну!
Полюбив твою сутність, що вічно живе,
А не лиш за красиве одіння…
За майбутнє, що завжди в польоті нове,
За твоє Україння!
- 05. 2022
х х х
Де те, що над світом пливе край дунаю?
Весною, чи літом – його вже немає.
Зимою чи літом його вже немає…
Мій сонячний брате, у світлі розвийся.
Як хочеш співати – сльозою умийся:
Сльозою умийся, якщо не схилився.
Заграли, забили смертельні могили –
Московські ракети Вкраїну косили:
Вкраїнців косили в безсмертні могили!
- 04. 22
х х х
Від Виблої до Гиблої – суворі могили:
Кого ви там поховали, кого схоронили…
Тече річка невеличка кров’ю перемита –
Та чи я не розпізнаю, що мені любити?
Україно, Україно, а ми Твої діти:
Вдармо кривду москалеву – поки сонця світу.
Наша слава причащалась од Савур до Дону:
Тої слави, що героїть, не дамо нікому!
- 04. 2022
х х х
Кармо, кармо, кермуй в непроглядь,
Бо ж і доля в недолі зрадлива –
Буду я свою пісню співать,
Поки станеться диво!
Й Україна воскресне на день,
Чи на рік, чи на вік, чи й в безвіччя…
Й попливуть у тім морі пісень
Мої зорі у рай споконвічний.
Бо чи був я у світі земнім,
Чи й не був, а любов не вмирає.
Й нові сили нових поколінь
В передсерді заграють.
- 04. 2022
х х х
Живу та й думаю, а що
Я в світі доброго зробив
Й навіщо був, й для чого жив,
Що знав-пізнав, або любив?
Анічогісінько… А вже
Безсмертна смерть косою тне
Те, що надихало мене…
Бо й дух той, що в душі святий,
Був ані добрий, ані злий.
Бо справедливості забаг,
Бо правду до небес ростив,
Бо в світі, де панує страх,
Був хрест-навхрест, як смерть, простий!
01.04. 2022
х х х
Скорботна Мати стояла –
Рожденним пісню ридала:
Чи я вас не любила,
Чи я вас не народила?
Ідіть у світ без мене,
Діти мої стражденні!
МАЗЕПИНА ЧАЙКА
„Ой горе, горе тій чайці небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі…”
Хто йде – не минає: чаєнят кромсає…
Отак і Вкраїну перевкраїняють!
Ось так і Вкраїні край світу земного –
Ніхто не нарає ні раю, ні Бога…
Бо й гори високі з пустелев зрівняють –
Все рівно, мій Дніпре, чи був, чи немає!
- 05. 2022
х х х
Галко, галочко, віщуєш мені що?
Може, смерть, чи щось смертельно гірше?
Я до тебе цілу вічність йшов –
Засвітитись в українськім вірші.
х х х х
Розпалася душа на післящастя,
На три нещастя, на чотири втоми.
Столикий холод в міжребер’ї шастав –
Безсмертний спомин.
х х х
Давним давно колись було
Те, що давно нема –
З безодні сплило неба дно,
А ти, як ніч, сумна.
Чи буде ще хоча б колись
Такий безжурний день,
Коли наш обрій вечоривсь
В розповені пісень?..
х х х
Жую той хліб насущний й ще жию.
Чи жив би я без хліба, невідомо.
А як було в голодоморні дні сіромі
Без жита жити в хлібному краю?!
Здригається душа безхлібна й плаче:
Чого я тут, й чи той, що в небі, бачить,
Як скрипка однострунно заголосить
І в Бога смерти героїчної попросить.
- 04. 2022
х х х
Не під хрестом я – на хресті:
Душею тягнуся за обрій…
Було б мені на світі добре,
Якби хилився, як усі.
Одвічний ворог напосів
На тебе, і на мене – на Вкраїну:
Й ти сам один, як син своїх батьків,
Знов станеш захищати Батьківщину!
Вкраїнський воїне, на тебе я молюсь –
На тебе, і за тебе: за Вкраїну!
Усе згорить, як мерва кураїна…
Ти не схиливсь – і я не похилюсь!
- 04. 2022
х х х
Ось тут, де вечір день схилив
Й до ночі лащиться сумної –
Тобі я зорі розстелив
Ще не розквітлою весною.
І так було мені, що аж –
Розлились зоряні потоки…
Й казала смерть: ти мій, ти наш,
Як я вливавсь в правічний спокій!
- 07. 2022
х х х
Мій Творче, прихились до Сина,
До світу, що його Ти твориш
Безмежну вічність,
Бо безконечне творення – твій труд.
Розкрий нам правду про життя надсутнє,
Щоб Дух мій світлий й в потойсвіттях жив!
Але й на цій Землі, бо ми – Її майбутнє.
х х х
Не зрадь хоч раз – хоч нині, хоч сьогодні –
Безрадна ти, безрадний білий світ.
Любімось у взаємності Господній
Крізь тисячу згорьованих століть.
Нема й нема ні зради, ні печалі –
Є лиш любов розтерзана в піснях.
Я помираю: що там далі
У тих, розгублених у космосі серцях?
- 07. 2022
х х х
найвірніші вірші
найвірніші ми двоє
найвірніша любов
х х х
День в голосах відголосив –
ніч коротка.
ЧИ НЕ ТИ, МОЯ МАМО
Чи не ти, моя мамо, у серці була?
Чи не ти, моя мамо, у Слові живеш?
Чи не чуєш ти, рідна, сердечних волань
Про війну ту прокляту і кривду без меж?
Знову б’ється неправда із правдою дня,
Знов недоля на волю вкраїнську іде.
Любий друже, хай буде міцніш, як броня,
Твоя вірна у клятві любов на щодень!
Чи ти знаєш, що з нами Вкраїна і Бог,
Чи ти віриш, що ми подолаєм пітьму?
Й справедливість засяє в огнях перемог –
І для тебе, й для мене, бо нею живу.
21.03.2022
СЛАВА ЙСУ, СЛАВА ЗСУ!
Був собі Байда – джура козацький.
Однаково йому було
Байдики бити чи на гаку висіти.
Стоїть мені в очах голодоморний кусень хліба –
Велика байда.
Розстріляні поети хліб цілують.
Міркує Байден, як вкоськати
Останнього придурка.
02 – 07. 10. 2022
х х х
Ті, що на смерть пішли, хотіли, мабуть, жити.
А ти – чи ти живеш, відкуплений сто раз?
Не буде їх, не буде нас –
Хто б не хотів від смерті відпочити?!
Немає вибору – життя конечне:
Чіпляйсь за соломинку оправдань…
Стань зрадником або ніким не стань –
Як я ненавиджу вас помірковано статечних!
- 07. 22 у Львові
х х х
Любов невкраяна ожила
У Бога вкраяних колін –
Забагла і набугла сила
Усіх безсмертних Україн.
Бугай реве крізь дні і ночі.
І я той рев на клапті рву –
Бий москальню всі, хто охочий,
Дніпро реве і я реву.
Чи є ще той, а чи немає –
Хто б зупинив святий порив?
Весела кров у серці грає –
Ніхто не спинить серця зрив.
- 08. 2022
ПОДОЛІЯ
Ой летіла сойка, ой летіла пава.
Горлиця в горлечку та й защебетала.
А чи ти моя, а чи ти мене
У вишневім саду –
Зовеш, доле Подоліє,
На раду-пораду?
Був я молодий – вже нема мене.
Доленько Подоліє, хорони мене.
28.08.2022
х х х
Не докоряй Шевченкові, що він
Не викупив рідні з кріпацтва –
Своєю смертю і своїм безсмертям
Він визволив з неволі Україну.
- 08. 2022
х х х
Вже все було. Чи уявилось?
Як сон прийшло. І – відіснилось.
- 98. 2022
х х х
Картопелька у пельку щось не лізе –
Була ж вона жива, та осінь прихопила
І кинула на жар той ще не стлілий…
Запечені, запахчені, зомлілі –
Звуглілі бульбочки
Смачнющо так шкварчать,
Як жертви пізньожнивних щасть –
Бараболинки спечних перевтілень.
Коли копають і печуть картоплю,
Я мов зотлілий на вогні стою
Й осінній запах той душею п’ю.
- 04. 2022
х х х
Знов Піп Іван розбушувався –
Насипав снігу нам за пазуху біжком.
І я останнім в цій зимі рядком
Шлю Квітневі привіт із великоднім щастям!
Розпитую Воскреслого, чи й Він
Хотів би нашу землю воскресити –
Й летять ракети із усіх сторін,
Й все, що живе, знов хоче жити.
- 04. 2022
х х х
Динька місяця пірнула за ліси,
Попрощавшися зі мною за лісами…
Хтось уже своє відголосив,
Щось безтямними голосить голосами.
Де ти, де – нема тебе та й все:
Лиш відлуння залишилося від тебе,
Й хтось шукає смисл у цім чи сенс,
Та нема його ні на землі, ні в небі.
- 06. 2022
х х х
Невже неволя тільки спільна
В світах, що зжилися зі мною?
Моя Вкраїно, станеш вільна,
Коли впадем на полі бою!
Не ти, не я, не ті, що стали
Всесвітнім злом, керують світом,
А ті, що знов на смерть повстали
І кров пролили заповітну.
„Вже досить крові!” – каже більшість,
А ті, що менші, засміються –
Душа їх повниться повітрям:
Безсмертні ті, що смертно б’ються!
Вкраїно, станеш знову вільна
Нехай без нас – не кинем зброю!
Бо смертю смерть попрали спільно,
Бо не нажились ще Тобою!
Долаєм долю нездоланну –
Таку, як є, сьогодні й завтра:
Горить любові жертвна ватра,
Любов нас гріє в мить останню!
- 03. 2022
х х х
Не плач, Вкраїно! Будеш знову вільна!
Ніколи нас орда не переможе
І заплатить стократно за свавілля,
За все своє убожество нічтожне!
Розкайся, враже, кров’ю і сльозами
За все, що сталося зі зрадженими нами.
- 03. 2022
х х х
Усі пророцтва вречені судьбою:
Суд Божий нас чекає – от і все.
Люби життя, бо не нажились ми з тобою,
Й лукавий нас від Суду не спасе.
Судилищ людських гніт сто раз навальний
Ізжив себе, хоч мабуть що й не жив.
Усе пройде, бо й перехід останній
Творець для нас любовно сотворив.
- 03. 2022
ПРИЙМАЧ ЗАУВАГ
Так, це Він мені каже: уважно сприймай
Те, що я переводжу нізвідки в ніщо.
Це говорить до тебе незвіданий рай –
Недоторканих істин торкнися нутром!
Ти приймач – тож прийми до незглибних глибин
Самозречень сигнали для віщих завваг –
Буде битись в корчах заворожений враг,
Перевіє зерно з кукілю Божий Син!
- 03. 2022
х х х
Вандрують. Не оглядаються.
Не видно дороги.
Нема просвітку на сто тисяч гін.
Незрячу пісню
Роздирає стогін світової безодні.
Безпросвітні привиди
Б’ють в калатала доль.
ТАНЦІ НА ТРУПАХ
Елегантно світ танцює
На крові вкраїнських трупів.
І не бачить, і не чує,
Як вивищується глупість.
Як горять хліба на нивах,
Як свята земля голосить.
Та невже це не важливо:
Може, досить, може досить!
Україну розпинати
В глобалістській коловерті:
Будем знати, будем знати,
Хто нас любить аж до смерті.
- 07. 2022
х х х
Життя покусане не змієм –
Душа, ув’язнена у слові,
Безтямно стогне…
Кричи, мій крекотню,
Кричіть, небесні птиці,
Летіть до Того, що забув про вас.
Молись, Тарасе! А чи був Тарас,
Якщо нема його на цій землі господній?!
- 07. 2022
х х х
Не йдіть до мене – я йду не до вас:
Я до Вкраїни йду, що стогне та не гнеться,
Яку любив й ненавидів Тарас,
Яка мені й у смерті усміхнеться!
Крізь всі віки змарнованих століть,
Але хіба змарнованих? – Зужитих!
Ми знову є. Ми знову будем жити.
Сам Бог в душі моїй сплюндрованій стоїть!
- 07. 2022
х х х
„Рятуйте наші душі!” Підсвідомо
Моя душа волає до небес…
На Україну той, в якого не всі дома,
Летить ракетою, щоб вигубити нас.
І я лечу навпроти – безтілесний –
І що я думаю й про що мовчу…
Й чи той, що в небі, на землі воскресне,
Щоб я Його побачив і відчув?!
- 06. 2022. Львів
х х х
І невість де – ненависть вістю йде:
Наповнює мене й усю мою свідомість.
„За тих, що впали!” – каже мені совість,
За день, що ніч поправ, за волі віщий день!
У благовісний час любов обняла нас
Й наповнює енергією груди…
Чи люди ми, чи ми уже не люди –
Чи будем ми, чи нас уже не буде,
Вперед за Україну! – наш приказ!
- 07. 2022
ПРО́ВАЛ
У про́вал той задивлений – стою:
Життя моє углиблене у нього…
Нічого я у світі не таю –
Я був. Набувсь. Кінчається дорога.
Чи є ще хто, який би зупинив
Моє прощання – з світом розставання?
Я сміло жив, хоч може і не жив –
Хай буде пам’ятне моє сумне прощання!
О радосте, в цей надвечірній час
Я знову вранішньо світаю над полями,
Бо й жив я соняшно, закоханий у вас,
Бо й був я, друзі, завжди щирий з вами.
Душа моя із провалу летить
В небесну вись: із провалу до Бога,
Й щось мені мовить в цю знаменну мить,
Що не кінчається іще моя дорога!
- 07. 22, с. Осівці
х х х
Дивлюсь – не надивлюся:
За тебе я молюсь,
Щоб ти живим вернувся
Й торкнувся моїх уст.
Щоб серцем я кохала
Єдиного тебе.
Щоб знала і не знала,
Що нас на світі жде.
Війна тебе не любить,
Бо я тебе люблю –
До серця пригортаю
Кровиночку мою.
Зі мною ти не мертвий,
Зі мною ти живий –
Вкраїнчику мій впертий,
Люби мене, люби!
21.03.2022 в День Поезії
х х х
В запої вечорів я випив божий день,
Який у ніч летів під обстрілом ворожим.
Й Всевишнього просив: крізь лють мене веди
На тих, що зазіхнули на всебоже!
На тих, що смертно зрадили мене
У час лихий погибної заглади –
Народе мій, не зрадив я цей день
І в смерті, і в безсмерті вже не зраджу!
Країно горня, Раю голосний,
Обителе Господня позачасна,
Мій чесний світе молодих вітчизн,
Люблю Тебе, як любить кожний в щасті.
Мій чесний світе ідеальних нас –
Лечу всіма я порами до Тебе
Сподіваною сповіддю всіх рас
Людського роду, що прийшли нам з неба.
- 03. 2022
х х х
Ти пташенятко моє не моє –
Щира душа твоя в бозі цвіріньче –
Знаєш не знаєш, що є чи не є,
Але ж ніщо у цім світі не вічне…
Хочеш не хочеш сказати як є
Щось дуже важне тихо злегенька –
Хто поселивсь в душесердя твоє:
Може ти братчик, може ти ненька?
От і розмовились, душе моя,
От і впізнали ще невпізнавне…
Плаче в тобі і в мені старина –
Давня, прадавня.
02 – 05 08. 2022
х х х
Прощайся з долею й з недолею прощайсь –
Ніщо мені уже не запоможе:
Я був такий, хоч, може й не такий,
Та все ж такенький, що дай Боже!
Ту частку-дольку я в нікого не просив –
Я просто був й в нікого не просився.
Якогось дня чи ночі я вродився
Й здається жив.
Пройде ще рік чи вік,
Чи скільки там – не знаю,
Але я маю те, що не вмирає!
- 08. 2022
х х х
Наламав був дров Ламаґа –
В лісі, бабо Лєсьна,
Щоб і я набравсь відваги
Й в поли народився.
По той бік були Литвинки –
Шимкових вітали,
А що з мене колись буде –
Того і не знали.
Був мій тато чепуристий:
Дуль мені наштуркав.
Несла Стрипа – ріка бистра –
В Дністер тихий дзюркіт.
Дід Андрій – той був Олійник,
Баба – Катерина,
Ну, а з Кута, що й казати –
Інша половина.
Був Жукевич, може й шляхтич,
Та й інші родини:
Всі тулилися до Стрипи,
До мами Вкраїни.
Ще я був в далеких далях,
Й не заповідався,
Але все ж прийшов у світ цей
Й зразу закохався.
І хто би що не гутарив,
Як всі ми, сміюся:
Буду жити і вмирати –
Й не раз ще з’явлюся!
Басалиго із Бескидів –
Хоч ти, може, й з лемків –
Заспіваймо подолянку
Скоро-помаленьку!
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька –
Тут вона впала, тут вона стала:
Личенько вмивала,
Долю вимовляла.
2021 – 22 рр.
х х х
Може ти й моя, але все пройшло –
Ходить хтива тля попри тлінне тло.
Я тебе пійму, не впійму тебе:
Попри плинне тло, попри все, що зле.
Буде все, як є до святих небес.
І твоє, й моє – чорне й голубе!
Не корись мені, не кори мене –
Вже усе пройшло, наче й не було.
- 10. 2022
ЯСЕН
Сичі в гаю перекликались
І ясен раз у раз скрипів.
Тарас Шевченко
Прилетять ще пегаси до старезної раси,
Буде юно світитись покутнє вікно…
І до тебе й до мене заясніється ясен,
Щоби світло і ясно і на смерть заодно –
Ми вмирали і жили там, де темні могили,
Ніби смерті ніколи у житті й не було!
- 10. 2022
х х х
Гинуть вкраїнці рідні мої –
Юні і сильні ідуть на смерть…
Хто нам поверне вірних синів,
Сповнених світла Божого вщерть?!
Кожний загиблий мені болить,
Тиснуть на мене жертви війни.
Були б на місці їх живущі ми –
Була б полегша мені на мить.
Боже мій, Боже прости мене!
Чом я лишився нині живий?
Хто мене завтрашнього спом’яне?
Хто нам поверне мертвих дітей?!
- 10. 2022
х х х
Подумав я, що вже тебе нема,
А ти ще є й життя ще не довершив:
Любов тобі говорить та сама,
Як і колись – востаннє, наче вперше!
- 10. 2022
х х х
Бо й що мене до тебе привело,
І хто за нас поволі помаленьку
Помолиться й здмухне – чоло в чоло –
З чоловиська миленьку мудрагельку?
- 10. 2022