Бардо тодол*

                            Миколі  Біденку

1.ПОЗА СТРУМОМ

ручний режим 
навчителів  і учнів   

наручники –  побічні
рук подробиці:

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

смерть у числі

                        
у числах неминучість 

від  математики –
старої  богородиці

 

підтекст молитви несумісний з мовою

хоч  саме  він – постійний провідник:

що є молитва і кого ми молимо

чого ми хочемо від Нього чи від Них

 

чи можемо сприймати як оздоблення

появу морди   в  залишках лиця: 

існує вибір   і не
нами зроблений 

якщо в природі засідка мерця

 

тече су-кров-иця – посмертний вихід крови –   

сургуч печатки на магніт полів:

сад міміки – плоди його воскові 

як розв’язок  здебільш
старих вузлів

 

2.ПОЗА ОБРІЄМ

2.1   РУХ В УЯВУ             

          лук  паралічу

                                очікування  появи 
лучника з напинанням обличчя: кристалізується  світло 
знеструмленого горілиць  
тобто  протічний  запис зникомий   із викидів пам’яти – свідчення   притомности    саме там   
помічений  рух саме той  рух 
відсутніх  рук побачений як
випадок  у   змаганні  
полюсів у поки що людській подобі

            оранжерея
подоб: яка  ж вона холодна іскра
Божа   –  
байдуже чи  буде передбачена в
приреченій на розчинність пам’яті  чи
буде успадкована іскристим  хаосом  зіставлень 
м-уж-ніх  з хо-роб-рими  в іменах  
невидимих без любощів і триватиме 
в поколіннях кровоносів: вони й ті 
хто  долає   хо-роб-рість життя  в уже майже незримих ут-роб-ах  очікувано плідних  і то  
у виставкових краєвидах  де
названа природою  родина зразків  –   се
ненастанне лікування невідкладним  
розривом між  зразками  розкладу обожуваної постави – жахає  місячний бік місяця    якраз перед 
посівним  бунтом
мікроорганізмів  – випромінюється  з порожнечі – сеї  повної чаші – 
у межах знову таки 
невідкладного  процесу  забуття       

       якщо се   той відбиток того вказівного перста  побачений 
померлими очима  то чи
примножуємо  принадність  трупної отрути –   материнських вузликів  у 
розв’язку тіл  з  попаданням 
у  кожен зразок  одноразовости

       
передчуття      ґвинт-обігу  у незмінно точних     перевідинах уяви живих: саме так і має
хвилювати  загроза скарг (с)віту
цього  (з)віту цього

 

2.2  ДІАМЕТР РОЗІРВАНОГО КОЛА

           письмо
святою мімікою   штриховим рухом
знову-таки    набором складових   обличчя – се і є  допуск до 
прірви перевороту:  поверненням у
примусове заціпеніння  над амфорою виходу

          відбути
без-лицим –   у засміченій записами   клітковині  
вічно троїстого запрягу   
спів-не-існування наборів 
паств   із  абсолютістю 
повернення відведеного на всіх 
нас –   очевидців облави   на 
дозрівання невидимості:  здавалося
б   перехідне   Я  
розхитує періодичну герметичність заповідника    випущених за діаметр розірваного кола

         обабіч обрію
воістину золотий  запа(и)с
наручників  збігається з запа(и)сом  обох 
рук:  доки триває гра на   кров 
поіменно виробляються докази   повернення 
того юнака    

        лише  непрозорість  
глибини успадкована від серцебуття гарантує сипкість навіяних пунктирів
і  самих мостин химерного
штрихування   відпрацьованих доріг –
набір  здавалося б забутих зобов’язань
перед позасистемним відпочинком  
складових видовища: те воїнство те входження   в  
перебіг     наших свят виводить  носія незабутого письма з міміки –  з   
присяги зачаклованих у період знекровлення    провокуючи на  кожне впізнання   Його Ним: а 
се і є передозування первородним гріхом

 

2.3 КАМІНЬ  МАЯТНИКА

побути – а се сердечне цвітіння –

і воно бентежить усіма зчепленнями каменоломні  

як би не нівечилося лекало ягоди

а він  –

навернений до весни –   

по він-ця     
середини   

позаяк будь-який  
камінь      

будь-яке занедбане місце на рухові  

творить велике коло 
заколоту:

 Я годує  ягодою усіх без винятку пасажирів змін

а відтак камінь вертається в почекальню

до періодичного ґвалтування непритомністю   

дарма що кожному з 
уражених змінами 

кортить  побути стороннім 

у хімічному складі крові:  

які вони –  дотичні до
кістяків переломи

яке воно   
трансплантоване з мерців      

коли дотик – могильний бруд:

той хлопець –  та  сережка 
нашого саду – 

спочиває у 
попільницях

на тлі гончарного круговороту

3.Поза нулем

посмертна гра поділена на тайми

(безодні дно засвідчує емаль):

поміж  живими й
мертвими тілами

розбіжностей  

                     
і збіжностей нема 

 

але  є сон побачений з
пробірки

і є у краплях сльозогінний зір:

всі виходи з нуля –  з
порожньої робітні –  

ведуть у  числа    

                           
з котрих кожне – звір

 

в картині світу – в 
лабіринті келій    

цей стан пліч-о-пліч – магія плеча:

реле із  келії  повчань і євангелій

спрацьовує  і пророста
свіча…

 

 … вона горить у протоколі  таїнств  

із правил гри виводячи грачів:   

дар непорушности  або
класичний танець

з молекулярним рухом  
при свічі

 

 4. 
КЛОН         

в пам’ять вводяться символи віри –

до спасіння дотичні п’явки:

осінь – золото – 
час   ювелірний 

неповторність триває віки 

 

ллється  кров  у краплинах і ріках   

із набором двояких тілець:

на арійськість 

                      
чи  гріх перевірка 

на кінцевій зупинці сердець

 

величини здавалося б сталі –

вхід і вихід минулих людей: 

з поля зору – за обрій 
і далі –

мародер за при-марами йде

 

стан речей у постійній облозі –

ґвалт подзвіння

                          
мовчання чарок:

пізня осінь –  сніжини
лейкозні

поспішають на перший урок…

 

…ювелір себто виріб із світла –

неповторного  виходу
клон:

герметичність життя безпросвітна –

з трьох китів під землею піддон

______

*Тибетська Книга мертвих

 

м. Київ