ВІРЮ!
Летальна тривога.
Осквернений час.
Я вірую в Бога.
Поможе й в цей раз.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Господь не покине.
Не вбити святинь!
Я вірю у Київ.
І вірю в Ірпінь.
Палає офіра.
Країна горить!
У Вінницю вірю –
І в Бровари!
Летять птахи з вирію.
Всевишній, прости…
У Миргород вірую –
І в Яготин.
Нестерпна розмова.
Священний взірець!
Я вірую Львову.
Люблю Трускавець.
Країна – на скресах.
Себе не віддасть!
Я вірю Одесі –
І вірю в Бердянськ!
Море болю і суму.
Ведмедю – потоп!
Я вірю у Суми.
І в наш Конотоп!
Безмежна безмірність.
Пекельний перон!
Я Харкову вірю.
І вірю в Херсон.
Страшні опоясини.
І кожен з нас – ціль.
Я вірю в Черкаси
І у Чернівці.
Весна засміється.
Христос – біля нас!
Я вірю Донецьку.
Я вірю в Луганськ
Поглянь на це Небо –
Безодня й бальзам.
Я вірю у себе.
І вірю всім Вам!
ДРУГА СМЕРТЬ
Навала московських татар…
І не перекреслиш наруги.
Бомбили уже й Бабин Яр.
І мертвих вбивали вдруге.
Тремтять і озера, й могили.
Затерпло ридала Любов.
Олену Телігу убили
В підземному царстві знов.
Луна – по столітніх літах…
Сльоза – на черленій сторінці.
Стривожений і хресний прах
Євреїв і Українців.
Хіба таке можна простить?!
Розплата як буря накриє.
…І розлітались хрести,
Як птахи по Рідному Києву.
Бомбили рашисти Бабин Яр.
І мертвих вбивали вдруге.
ТРОНКА ДЛЯ УКРАЇНИ
Ударив той грім на світанку.
Здригнувся в Землі навіть прах…
В Чернігові яструби-танки
Застигли на білих снігах.
Гостомель бомбили запекло.
Та Мрію хіба зімнеш?
Зробив Ірпіні справжнє пекло.
Те пекло тебе не мине.
Таке не прощає Вічність!
Плач іволги – у віках…
А Суми, як перший вулкан,
Що вибухнув ворогу в вічі.
Міцне, Україно, в нас серце –
Позаздрив би навіть Лефорт.
Одеса – Незрушна Фортеця,
Де кожна людина – як форт.
У нас омофором – діброви.
І вольні незгасні вогні…
Херсон захлинається в крові.
Утопище, враже, у ній!
А Харків – Соборна Молитва.
Краяни усі, немов креш.
Ось площу Свободи розбито.
Свободи в нас не забереш!
Із нами – світи і собори!
Вінчаємо шлях журавлю…
…Стиснув Волноваху за горло –
Зробив собі вічну петлю.
Не прийме вас море хрещате.
Не виповзете і вужем…
В Бердянськ увійшли, яко таті.
Живими не вийдете вже!
Росіє! Покарників – карма…
І гострі, як лезо, жнива.
А Київ стоїть, наче мармур.
Vivat, стольний граде, vivat!
Над нами – свята Покрова.
Століття в нас – кожна мить!
Дзвенить наша тронка броньована,
Священний вогонь горить…
***
Не вірю. Це – мені сниться…
Це просто страшне кіно!
Рвуться бомби в столиці.
Ірпінь – розбите судно.
Не може уява змиритись!
Ніби несправжній покров.
Тисячі зранених, вбиті.
Ллється справжнісінька кров…
Харків, Херсон – в полоні.
Горами – горизонт.
Стогін сирен… доба холоне.
Всюди – гарячий фронт!
Б’ють по Соборах, по Криці.
Святині для них – як дно.
Не вірю! Це – мені сниться…
Це просто страшне кіно…
СУБОТНІЙ СОН
Снилось Азовське море.
Берег самотній, безлюдний.
Хвилі сердито говорять:
– Що ви творите, Люди?!
Снилась Жаннина хата.
Зайві і сльози, й слова…
Ось… солдатня волохата!
Мревиста татарва…
Снився Бердянськ дорогий!
Жовтий пісок, як тісто.
Займище ворогів…
Боже, очисти Місто!
Буде ще Зустріч Гостинна.
Я не кажу: «Прощайте!»
Снилось море чаїне.
Без … жодної чайки.
Снилось Азовське море.
Берег безлюдний, самотній…
В Е С Н А
….І Весна повернулася знов.
Теплий вітер у груди повіяв.
Бо Життя – то є Вічна Любов!
Бо Життя – то є Вічна Надія…
На порозі – барвиста луна.
Пахне Хата. І пахне довкілля.
Бо Життя – то є вічна Весна.
Бо Життя – то є Вічне Весілля.
Кожен ранок, як дзвоник, бринить.
Кожен вечір зірки в Небі лічить.
Бо Життя – незгасаюча мить…
Бо Життя – то пульсуюча Вічність!
Неважливо, куди, хто пішов…
Неважливо – зібрав чи посіяв.
Бо Життя – то є Вічна Любов.
Бо Життя – то є Вічна Надія!
ЄДИНОКРЕВНІСТЬ
Скоро – весна. Соловейко
Тьохне.
Посеред… біди.
Ходить луна по рейках.
Кличе свої поїзди…
Ті, що розбомблено вчора.
Ті, що народяться ще…
Знов усміхнуться Гори,
Вмиті блаженним дощем.
На перехрестях – зебра.
І… закривавлений слід.
Місяць спускається з Неба.
Щоб пригорнути… сиріт.
Всюди – Єдинокревність.
Єдинородний Час!
Вбиті будинки й дерева
Молять Бога за нас.
Будуть плоди і пісня.
Встануть померлі й живі!
Ворогу зробиться тісно
Навіть… у мертвій Москві!
Скоро – весна. Соловейко
Тьохне.
Як тьохкав завжди!
ІРПІНСЬКИЙ ЗОЙК
Болю! Мій болю… Болю неспинний!
Небо над лісом Ірпінським зомліло.
Що ви зробили з моєю Ірпінню?!
Що ви зробили?! Дебіли… Дебіли!
Що ви зробили з Ірпінню, прокляті?!
Щоб у вас руки навіки заклякли!!!
Що ви зробили із Янголом Білим?..
Що ви зро-би-ли? Дебіли. Дебіли.
Я би усіх вас – на ешафоти!
В середньовічне пекельне кострище…
Я би вас – у мезозойське болото.
В первопечерне сліпе ристалище!
Я би вас в клітку – із тиграми лютими!
Разом із вашим безумним путіним!
Що ви зробили з Ірпінню ніжною?..
Де тепер будуть рости підсніжники?
Що ви зробили з моєю Ірпінню?..
Що не зосталося навіть і тіні…
Що ви зробили, нелюди, нелюди?!
Я б вас із вихором – на дикі скелі!
…Та, що і пташки ніколи не скривдила.
Та, що усіх наділяла крилами…
Та, що завжди рятувала хворих.
Я би у с і х вас – в олов’яне море!
Що ви зробили з моєю Ірпінню?
Навіть здригнувся римський триклиній.
Навіть каміння в землях ворушиться…
Навіть злякались мертвії душі.
Що ви зробили з Ірпінню Квітучою?..
Щоб на вас впали всі гради і кручі!
Щоб кип’ятком все потомство ошпарено!
Щоб потопились могили і правнуків…
Щоб ви горіли в десятім коліні!
Навіть здригнулась Гора у Сардинії…
Тенькнув дзвіночок в тонкім передзвінні…
Що ви зробили з моєю Ірпінню?..
Хай розірвуть вас Святі Блискавиці!
Хай у нащадків спотворяться лиця!..
Хай на очах ваших зникнуть повіки…
Хай у вас виростуть сині хвости…
Я – проклинаю!
Проклинаю… Навіки!
Про-кли-на-ю…
Хоч і не можна клясти…
Болю, нестерпний… Болю неспинний!!!
То – вже не сльози.
То – к р о в КАЛИНИ!
АЛМАЗНЕ СТЕРНО
Найсильніша в пустелі рослинка,
Що вросла в крем’янисте дно.
Україно, моя Материнко!
Проти монстра – Алмазне Стерно!
Ти на скелі стоїш. З Оракулом!
Всі пророцтва у Тебе в очах…
Бо, насправді, ти є – Гераклом!
Сам Господь Тобі дав меча.
Що у монстра?!
Чортячі роги.
І копита з диявольських криг…
А у Тебе – Священна Дорога!
Із Тобою – Сам Архистратиг!
З оберегами наша сорочка.
Вже із монстра знімається скальп.
Із Тобою – Сини твої й Дочки!
Із Тобою – Небесні Війська!
Що у монстра? Страшне підземелля…
Закривавлений чорний слід.
А у Тебе – святі акварелі.
А у нас – Весь Квітучий Світ!
Найміцніша в пустелі рослинка,
Що вросла в крем’янисте дно.
Україно! Моя Материнко!
Тобі Бог дав Алмазне Стерно!
СЕРЕД ВІЙНИ
Бруньки набрякають. Всі трави – свячені…
Сорока ще сиру ні в кого не вкрала.
Всю ніченьку вили тривожні сирени.
Слава Богу, н і ч о г о не впало….
Весна вже співає прекрасні хорали.
Пробились росточки червоної рути.
…Учора дитину убиту ховали.
Як Мати ридала, – не дай, Боже, чути!
І знов ешелони – з проклятої зони.
Та хай же самі тут себе постріляють!
…Вродилось хлоп’ятко.
В підвалі. Із лона!
Як світяться очка – по всіх Виднокраях!
Всю ніченьку вили сирени гарячі.
Аж Небо над нами тремтіло!
Я знаю: ї м Час не пробачить.
Слава Богу!
Н і щ о – не згоріло…