“Українська літературна газета”, ч. 3 (383), березень 2026
ГАЛЧЕНЯ
В етері чути кришталевий дзвін,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Такий тонкий, що мало уловимий –
Слова без мови. А услід за ними –
Луна, що відбивається від стін.
І в тій луні – сум’яття з незнання
І штовханина за місця під сонцем.
Так лунко б’є, немовби дощ хлюпоче.
А хто сховає чорне галченя?
Його покличуть завтра на ім’я,
Коли дощі ходитимуть піддашшям.
Не буде вже ні холодно, ні страшно,
Тоді вберуся в дощ уже і я.
07.05.2025 р.
ПРАГА
А сірий день такий же, як учора,
Вчорашні вежі вибивають час.
Посталий світ за актом непокори
І обкрадає, і кодує нас.
І у загонах-загорожах-сітях
Свої закони править жаботня.
І кожна квітка в чорно-білім світі
Втрачає колір, запах та ім’я.
Збуває правду, змучує зневага
Злочинно узаконених рівнянь.
Крокує голуб по піддашшю Праги,
А над дахами – пісня вороння.
І ходить вітер поміж днем і роком,
І поміж ними й нами обома.
І ми сумуєм і радієм трохи,
Що правди в світі білому нема.
06.05.2025 р.
РУБІКОН ЛЕТИ
Останній сиплеться пісок
Крізь пальців сито.
І кожен день – новий урок, –
Із поля жито.
Співає вдалині струна
На сонця вітрі:
Вина неспитого вина
Хрестом на мітрі.
В останню Лету путь веду,
Струно тремтлива.
Засвою пісню молоду,
Як даль, сміливу.
Торкнуся серця глибини –
Як сповідь біла.
…На українські полини
Птахи летіли.
22.07.2025 р.
ПТАШИНИМИ ГОЛОСАМИ
С. А.
Де ти, Світлано? В яких краях
День лагідніє?
Крилами пізніми журавля
Квилить надія.
Спрага любови, о болем біль!
Світ леденіє.
Серед земних захололих піль
Слово німіє.
Там поза обрій добром добра
Чашу налито.
А над Землею горить гора,
Безміром вкрита.
– Люди, о люди!.. – зірвався крик.
Плаче світило.
Спраглий любови страждати звик.
Йде через силу.
Голими ступнями: лід і сніг.
Зойком у висі.
Де ти, солдате? Невже поліг
Праведний висів?
Зернами скапує дощ з дахів:
Буде нам жниво.
Світло привітом журних птахів
Квилить тужливо.
21.11.2025 р.
ЗОЛОТИЙ ПОДИХ
Як полиск мимовільної сльози
Цей вірш, як індикатор болю.
На нашім полі – жах війни.
«Спустився звір із гір,
тепер на волі» –
Не вір сарказму сатани.
Він зараз дурить більше, ніж завжди:
Останній бій. То кривди бій і правди.
Старий наш вибір нині молодий,
І в нім – нові і радості, і зради.
Збувається завершення кінця,
Новий початок прописало світло.
Старцює слово, а йому – свинцю
В долоню, в серце кинуть наче мітку.
Поміченим весни ясніє даль.
Густий темніє морок на світанні.
Щебече птах, як світла полиск ранній.
Летить, єхидно свистячи, стріла.
Хто рветься в бій, махаючи мечем,
У відчаї змагаючи до страти –
Той, певно, втратить голову, ачей,
Але надбає серце надкрилате.
Надбає устремління висоти,
І в час новий приходу на гостину
Обійме небо подих золотий.
І подих той довічно вже нестиме.
11.06.2025 р.
ЛИСТОПАДНЕ
Прохолода чимчикує
По опалім листі.
Дим високий голосує
У повітрі чистім.
Сонне місто мружить очі:
Схід ледь рожевіє.
Будить простір голос з ночі:
«Радуйся, Маріє!»
Серце, радуйся небесним,
Хоч земне – у горі.
Хто майна надбав нечесно,
То не встане скоро.
Сотні, тисячі, мільйони
Духом нині – з нами.
Хто загинув, став бутоном
І зацвів словами:
«Змінить Русь себе, Європу
Через чверть століття.
Проростає для народу
Тривіт вишнім віттям.
Крона дерева – небесна,
Тішся, Україно.
Тут, у Небі, ти воскресла
На чудову зміну!»
15.11.2025 р.
ЧАС МІСЯЦЯ
Кривавий місяць висить над містом.
Аквамарином покриті далі.
Чекає неба ясна невіста.
А що по тому? Читайте далі.
По тому чорний здійметься вітер,
Світило звіє за горизонти.
Зачнуться ніччю жорстокі діти
І проти неба запнуться зонтом.
Та білий ясен розкриє крила,
Сльозами змиє листків утрати.
Невіста неба його любила.
Не довелося йому кохати.
Проміння раннє прониже простір.
Росини-сльози зійдуть на світ.
І струсить Землю ракети постріл…
Підпишем з Небом новий Завіт.
10.06.2025 р.
ВІЧНІСТЬ НАД ТИШЕЮ
Пам’яті воїнів-захисників України, полеглих у війні з 2014-го
до 2020-х років
Ген фіґура Богородиці
Над цвинтарну тишу зводиться.
Над завмерлий подих знічений,
Над життя земне полічене
Над розколиною вічности.
Ще удосвіта долиною
Збігли трави, всі полинові.
Полягали у вибоїни,
Та у вічності устояли.
Шкода тільки – люди згинули,
В білий вирій всі полинули.
Соловій проплаче перлами,
Бо останні стали першими.
На новім світанні – восьмими.
Б’ється пам’ять, квилить досі ще
Голосами стоголосими.
Біло-біла Богородиця
Над цвинтарну тишу зводиться.
Над тужливий подих знічений,
Над життя земне полічене
Над розколиною вічности.
07.08.2022 р.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.