“Українська літературна газета”, ч. 10 (353), жовтень 2023
***
…Сивий Майстре, у фартухові вицвілому,
Підпишіться на закритий телеграм УЛГ! Посилання на канал
Не тулися до мене з обіймами!..
Правді в очі не бійся дивитися…
Брови зблякли, волошки – вицвіли…
Ти натурниць кохаєш портретами,
Душі любиш п’янкими барвами,
Долі з’єднуєш, Орфеїв з Поетами,
Купідонів – із мінотаврами.
Залишайся вірним майстерні ти,
І палітрі з мольбертом не зраджуй!..
Ти сягнув уже Висоти.
Я ж – своє Призначення справджую.
***
Листок пожовклий опадає тихо…
Осіння ностальгія /чи печаль/…
Десь ключ свій загубила журавлиха.
А десь комусь ніскілечки не жаль!..
ДИВО…
Якось душа зігрітись захотіла.
Ну от взяла й раптово так забагла.
І дуже довго в пошуках летіла –
До джерела – погамувати спрагу.
…Не те, не ті… Присіла відпочити…
А поруч Той, Хто сам шукав – зігрітись…
ВІЧНЕ ГАСЛО
«…Не сміє бути в нас страху, ні паніки, –
Ми зробимо усе як скажуть партії,
Ми строї та шоломи позодягнемо
І ворога за вуха в тил притягнемо…»
У БРУКЛІНСЬКОМУ МУЗЕЇ
Мені подобається споглядати,
Як розсіяне і притлумлене світло
Падає звисока через скляний дах
І ніби плавно розливається,
Вкриваючи підлогу, столи, стільці,
Шафи та квіти у вазах –
Дуже невловно,
Невимовно…
Дуже поетично…
***
Вже й дивá нам занадто малі.
А без них ми – немов кораблі,
Що мандрують з пробитим дном.
Та дістатися дому дано.
Трохи далі, з курсом на схід,
Рідний сонях нам шле привіт.
А комусь дуже все одно
Що там завтра покажуть в кіно…
…
Ми живемо в житті без чудес.
Чи ж давно наш Месія воскрес?
ДИВИНА
Світ мов сказився й начисто здурів!
Але ж прекрасний, Господи! Прекрасний!
Вражає незбагненна ява див…
Як погляд Мони Лізи – вкрадно ясний.
***
…Я – саме Та: цілую Твої вуста,
Сторожко вночі чекаю,
Від зла відмолюю, дім оберігаю.
Наше родинне вогнище, – мов Вічний Кущ –
Горить, не згасає.
Ти – Саме Той. Я – Саме Та.
Над нами – Янгол, чи птах.
Я просто молюся за Тебе.
Ти – просто оберігаєш мене.
Турбота тотожна любові.
***
…У днину погожу, в сльоту
Я чакри свої розкриваю.
Пером прожену самоту, –
Душа в позахмар’я злітає!..
ІЗ КНИГИ ВЛАСНИХ ОДКРОВЕНЬ
…Весь намір мій заховано в словах,
Що є, почасти, легші від пір’їнки,
А часом – небезпечніші ножа!..
***
Твоя генетика слабка.
Про що іще мені ти скажеш?..
І на політ ме-те-ли-ка
уже, напевно, і не зважиш…
Я ж – подарую цілий світ,
і те, що навіть не збагнеш.
Віддам усю себе тобі.
Чим обдаруєш ти мене?..
У СЕРЦІ
Хай белькочуть пліткарі повсюди –
Язики їх тесані мов бритва –
А Господь ущерть заповнив груди.
Україно, Ти – моя молитва!
***
Хтось ладнав тобі зашморг –
За крок…
Однаково серце
йде
до зірок!..
НЬЮ-ЙОРКСЬКІ РУБАЇ У ДЖУЛАЇ
І
Тобі я дякую, мій Господи, за те,
Що в моїм серці мріє і росте.
За віру в Твоє царство неупинну,
І що на світі марно я не згину…
ІІ
Мій Боже, ти створив мене такою:
Прекрасною в душі та молодою, –
Думками чиста, в помислах – невинна…
Я, Творче мій, повік Твоя дитина!
ІІІ
От зараз ти присядь і розкажи
Про всі найтонші порухи душі,
Про що було і буде нам незриме –
Пером в скрижалі Вічності впиши.
IV
Блаженна, кажуть, простота.
Але якщо ти – не проста –
Зринають в гаморі мирському
Чужинські очі й злі вуста.
V
Весни акорди – то святенна суть,
Коли відходить буднів каламуть.
Я тут, я є і завжди поруч буду,
І ти про це, коханий, не забудь.
VI
Якщо комусь ти лиш годив,
Але ніколи не любив,
Тоді даремні всі твої надії,
Що можеш сподіватись див.
VІІ
Життя прожите не дарма,
Якщо ув ньому слів нема –
Отих, що із пустопорожніх
Стають ярмом, немов тюрма.
VIII
Прийшла пора очиститись душі
І знову народити нові вíрші.
Дай, Господи, побути вдвох у тиші…
Мене у Своїй Книзі запиши…
IX
…В найвищу мить екстазу подивись,
Як дивні силуети заплелись…
…Самотній подорожній у пустелі
Знайшов оазу, як і ти колись.
Х
Молилася до Господа всю ніч:
За Україну і – мою будучність.
Прийшла в думках щаслива неминучість,
Твоє лице впізнала між облич!..
***
…Але ж навіщо? Вже й не повернеш
Давноминуле. Все ріка несе це…
Або ти в ній себе саму несеш.
Куди? За ким? Те знає тільки серце…
…Ти виживеш у шалі злих пожеж,
Ти зможеш все забути і простити.
І схочеш загубити, а – знайдеш
В полях безкраїх дивовижні квіти…
***
Вуста мої тепер в температурі, –
Не знала я що можуть так поети:
Залишити себе в літературі,
А Всесвіт – поділити на комети,
І душу як віконечко відкрити, –
Дверцята прочинити там, де терпко…
Перга бджоли… малі кумедні діти…
Я у своїй поезії відверта.
***
І відчуваю, й знаю я тебе.
Торкнешся тихо поглядом /незримо!/
Моєї долі. Небо це святе
Цвіте для нас смарагдами своїми.
Чеснотно-скромно, й тихо, без прикрас,
Відкриє Всесвіт нам свої закони,
Відчуємо: були ми тут не раз
І знаємо усі найменші схрони…
…
Одна… а сталось… /віри в те не йму/:
Цієї ночі… віддалась йому…
***
Щоб пізнати себе,
Ти повинен втекти:
У ліси, у гаї, у міжгір’я…
І, себе віднайшовши,
Сміливо іти,
Де над степом
Палає Сузір’я.
***
«Така, як ти, буває раз на все життя…»
(Святослав Вакарчук)
Ось так, під ранок, дзвониш в двері.
Немовби щойно лиш прийшов.
А я ж – немов й не сплю півночі –
Свої беру без підошов
м’ягенькі мешти. Й зустрічає
Раптова усмішка твоя…
Та вже й не серджуся /бо знаю:
На все життя з тобою я/.
ПЕРВІНЬ
…А вона, як уміла –
і любила, й несла
Сю любов тим святим оберегом.
Що могла – віддала.
Надпивала /й до дна!/
Чашу сонця й любові взаємної.
…Не питайте тепер, чи була
/бо – була!/.
І жила, призабувши про втрати.
Бо летіла, піднявшись
на обидва крила,
і свобідна була
попри ґрати.
МЛОСТЬ…
У потаємних нетрях диво-квітки,
У темряви вологій глибині
Дізнаєшся секрети, що в мені –
Крізь стогони і леготи лебідки,
Крізь схрони, що спізнаєш уві сні…
***
Чи шкодуєш? – бо я – не жалію!
Аж нікого. Безмежні далі…
Ні весни /хоч – висока замрія/,
Ні зими /хоч – глибокі печалі/…
***
Ніщо не змінилось з біблейських часів, –
Вигнання торговців
Із Храму Душі?..
МАНТРА
Очисти серце –
Впусти у свідомість
ДОБРО
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.