ВОЛЯ КОЗАЦЬКА
Бог козаку дав силу,
Шаблю, рушницю, вогню,
Струга Дніпрі, вітрила,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Братчиків з куреню,
Дівчину чорнобриву
У зорепаду ніч,
Матінку-Україну
Та Запорізьку Січ,
Коника вороного,
Щоби степи летів
Той козачок на ньому
Та супостата бив,
Щоби дзвеніла шабля
Та ворогів сікла,
І щоби куля вража
Козака на знайшла…
Бог козаку дав Долю
Батьківщину зберегти,
Бог козаку дав Волю
В Землю за неї лягти…
БУДЕ УКРАЇНА!
Із купи партій, фракцій та об’єднань,
Що чубляться за вигідні місця,
Міняють назви, вподобання, кредо,
Народну владу ділять без кінця,
Живуть панами на людських стражданнях,
Та кличуть патріотами себе,
Як павичі, над «сірими», над нами,
Здіймаються великими «цабе»
Їм наплювати на бабусь стареньких,
Які на хліб рахують копійки!
Їх макіяж дорожче буде пенсій,
Зароблених за трудові роки.
Та за над сміттям ура-патріотизму,
Корупції, відкатів та інтриг
Є патріоти України дійсні,
Не буде Батьківщини без яких!
Не продаються списки в їх Парламент,
У них усе із чистого листа…
Їх голоси у вибухах лунають
На Українських вогняних фронтах…
Мине війна…
І буде ПЕРЕМОГА!
Все зміниться,
І підуть в небуття,
Як ті нічні
Повітряні тривоги,
Усі незгоди
Нашого
Життя!
І БУДЕ МИР,
І БУДЕ КРАЇНА,
І РІВНОПРАВНА,
Й ЧЕСНА,
Й НЕДІЛИМА!!!
У СТЕПУ
У степу страшенна хуртовина,
Виє вітер, наче дикий звір,
Намітає кучугури снігу.
Білий світ зірвався з берегів!
Рвачний вітер забиває очі,
Де земля, де небо, не доп’ять,
Може дідько нічку сю зурочив,
Та покликав всю нечисту рать!?
Просить подорожній на колінах
Від потали Божої руки…
З-за ярка, занесеного снігом
Виповзають здобичі вовки…
Земляки, Землі-матусі діти,
Щось негоже, як у ті степи,
Коїться у нашому обійсті…
Пристарілі та руді вовки
Запалили вогняні заграви,
Кров людська непотріб та безцінь,
В кого каменюка, той і правий,
В кого більша,Той Великий Свин!
Від ракет палаци та вігвами
Друзьками здіймаються в імлі,
То за нафту й поклади копалин
Б’ються президенти й королі…
Можновладці сваряться й жиріють,
Простолюду горе, смерть та плач…
Коли тих невігласів не спинять,
Вибухне Планета, наче м’яч
У ядерному вогні…
ЛЯЛЬКОВІД
невігласів й мерзотників у світ
закидує нечистий ляльковід
та за трильйони світових віків
онлайн чатує біля монітору
у війни грає та голодомори
та виганя із схованок кротів
із нір зловонних
скільки ще життів
іуди ці з обрізом під пахвою
зариють у своїм пекельнім гної
рогань сміється жваво б’є хвостом
метан ковтає змішаний із кров’ю
дратується та надсилає знову
крізь темряву накази безголовим
руді болотні божевільні блазні
із жадібними пащами щурів
ковтають світ у смертному екстаз
ідодати крові!
гонить ляльковід
КОЗАЦЬКА ПІСНЯ
Ще із сивої давнини
Козаки чубаті
Йшли за Неньку Україну
Бити супостата,
Обирали наказного
Гетьмана на військо.
Лаштувались до походу
Браття Запорізькі.
Шаблі, піки та рушниці
Гострили, ладнали,
У воді Дніпровській чистій
Коней напували…
Та Звитягу здобували
У кривавій битві,
Гнали, били в хвіст і гриву
Клятих московітів…
Тож, гонимо супостатів
З нашої земельки,
Заб’їмо свинцем гарматним
Хижі їхні пельки!
Відстоїмо нашу Гідність,
Єдність і Свободу!
Бо ми всі на Україні
Козацького роду!
МАТИ
Гой!
Гримлять на наших нивах
Танки та гармати!
Гой!
Як стала мати сива
Горе горювати!
Гой!
Синочки мої любі,
Як тож ви без мене?
На війні ворожі люди,
Літаки у небі…
Гой!
Там кулі та снаряди,
Та ракети вражі,
Та кацапів ціле стадо,
Телевізор каже…
Опустили очі сини,
Мовчазні, кремезні,
Та матусі своїй рідній
Вклонились по черзі…
Очі підняла старенька,
Ідіть, сини, каже,
Боронити нашу Неньку,
Бити силу вражу!
Бо без вас не обійтися,
Соколи чубаті,
І живими поверніться!
Наказала мати.
Та пішли сини невдовзі
У воєнний вирій…
Горювала при дорозі,
Поки було сили…
ЗОРЯНА ПІСНЯ
Зорі мої зорі,
Як до вас далеко…
Не зростуть тополі,
Не злетить лелека…
Тільки думі моїй,
Що летить до Бога,
Ті далекі зорі
Вказують дорогу…
Дума моя права,
Що то могло статься?
Чи ти заблукала
На шляху Чумацькім?
І Господь не знає,
Зорі мої, зорі,
Що під ним стікає
Україна кров’ю…
Близько вам до Бога…
Полетіть-но зорі,
Донесіть до нього
Українське горе…
ТАЇНСТВО МАТЕРИНСТВА
Вона відхилила голову,
Блиснула білою шиєю,
Душею і серцем гола
Йому віддалася тілом…
Густо зоріли зорі,
То душі усіх, що спали…
А в небі й жіночім лоні
Нове життя зачало…
Таїнство материнства,
Виток роду людського,
Творить тендітна жінка
Муками, кров’ю, болем…
Невігласи, не паплюжте
Лайкою злісною матері!
Ми з нею, слабкою й мужньою,
Усі у Цей Світ
Потрапили…
ДО ВИТОКІВ
Біжать, летять віки скоренько…
Прогрес у Всесвіт нас веде…
Усе мине!
Та соловейко
В садочку пісню заведе…
До витоків ми повернемось,
До плугу, коней, вітряків,
У лапті й свитки одягнемось,
За сіллю підуть чумаки.
Почнемо конями у полі
Ріллю орати по зорі,
А діти у церковні школи
Підуть вивчати букварі.
Пиляти будемо ми дрова,
Зимою спати на печі,
Пасти на вигоні корови.
Кохатись з милими вночі…
Надвечір, де стоять ікони,
Запалимо святі свічки,
Опівночі до воза коней
Запряжемо…До ярмарки!
У храмі будемо молитись…
У день, коли Христос Воскрес,
Назавжди в небуття полине
Убивчий атомний прогрес!
Не буде пасток Інтернету,
Не буде дронів і ракет,
Гармат не буде і багнетів,
Та будуть сало, хліб і мед!
Почуй-но, Боже, слово моє!
Почуй та нелюдів спини!
Стікає Україна кров’ю
В жорні ракетної війни…
*** СПОЛОХ
Стежинами у Божий Храм
Бабусі до молитви линуть,
Поставлять свічку образам,
У глечик кинуть копійчину…
Та голови схиливши долу,
Молитву правлять у суму:
За безвість зниклого Миколу,
Та за полеглого Хому…
У світлих вибілених хатах
На стінах
Із старих світлин
Живі всміхаються солдати,
І кожен брат,
І кожен син…