ВОЛЯ КОЗАЦЬКА
Бог козаку дав силу,
Шаблю, рушницю, вогню,
Струга Дніпрі, вітрила,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Братчиків з куреню,
Дівчину чорнобриву
У зорепаду ніч,
Матінку-Україну
Та Запорізьку Січ,
Коника вороного,
Щоби степи летів
Той козачок на ньому
Та супостата бив,
Щоби дзвеніла шабля
Та ворогів сікла,
І щоби куля вража
Козака на знайшла…
Бог козаку дав Долю
Батьківщину зберегти,
Бог козаку дав Волю
В Землю за неї лягти…
БУДЕ УКРАЇНА!
Із купи партій, фракцій та об’єднань,
Що чубляться за вигідні місця,
Міняють назви, вподобання, кредо,
Народну владу ділять без кінця,
Живуть панами на людських стражданнях,
Та кличуть патріотами себе,
Як павичі, над «сірими», над нами,
Здіймаються великими «цабе»
Їм наплювати на бабусь стареньких,
Які на хліб рахують копійки!
Їх макіяж дорожче буде пенсій,
Зароблених за трудові роки.
Та за над сміттям ура-патріотизму,
Корупції, відкатів та інтриг
Є патріоти України дійсні,
Не буде Батьківщини без яких!
Не продаються списки в їх Парламент,
У них усе із чистого листа…
Їх голоси у вибухах лунають
На Українських вогняних фронтах…
Мине війна…
І буде ПЕРЕМОГА!
Все зміниться,
І підуть в небуття,
Як ті нічні
Повітряні тривоги,
Усі незгоди
Нашого
Життя!
І БУДЕ МИР,
І БУДЕ КРАЇНА,
І РІВНОПРАВНА,
Й ЧЕСНА,
Й НЕДІЛИМА!!!
У СТЕПУ
У степу страшенна хуртовина,Виє вітер, наче дикий звір,Намітає кучугури снігу.Білий світ зірвався з берегів!Рвачний вітер забиває очі,Де земля, де небо, не доп’ять,Може дідько нічку сю зурочив,Та покликав всю нечисту рать!?Просить подорожній на колінахВід потали Божої руки…З-за ярка, занесеного снігомВиповзають здобичі вовки… Земляки, Землі-матусі діти,Щось негоже, як у ті степи,Коїться у нашому обійсті…Пристарілі та руді вовкиЗапалили вогняні заграви,Кров людська непотріб та безцінь,В кого каменюка, той і правий,В кого більша,Той Великий Свин!Від ракет палаци та вігвамиДрузьками здіймаються в імлі,То за нафту й поклади копалинБ’ються президенти й королі…Можновладці сваряться й жиріють,Простолюду горе, смерть та плач…Коли тих невігласів не спинять,Вибухне Планета, наче м’яч У ядерному вогні… ЛЯЛЬКОВІД невігласів й мерзотників у світзакидує нечистий ляльковідта за трильйони світових віківонлайн чатує біля моніторуу війни грає та голодоморита виганя із схованок кротівіз нір зловоннихскільки ще життівіуди ці з обрізом під пахвоюзариють у своїм пекельнім гноїрогань сміється жваво б’є хвостомметан ковтає змішаний із кров’юдратується та надсилає зновукрізь темряву накази безголовимруді болотні божевільні блазнііз жадібними пащами щурівковтають світ у смертному екстазідодати крові!гонить ляльковід КОЗАЦЬКА ПІСНЯ
Ще із сивої давнини Козаки чубатіЙшли за Неньку УкраїнуБити супостата,Обирали наказногоГетьмана на військо.Лаштувались до походуБраття Запорізькі.Шаблі, піки та рушниціГострили, ладнали,У воді Дніпровській чистійКоней напували…Та Звитягу здобувалиУ кривавій битві,Гнали, били в хвіст і гривуКлятих московітів… Тож, гонимо супостатівЗ нашої земельки,Заб’їмо свинцем гарматнимХижі їхні пельки!Відстоїмо нашу Гідність,Єдність і Свободу!Бо ми всі на Україні
Козацького роду!
МАТИ
Гой!
Гримлять на наших нивах
Танки та гармати!
Гой!
Як стала мати сива
Горе горювати!
Гой!
Синочки мої любі,
Як тож ви без мене?
На війні ворожі люди,
Літаки у небі…
Гой!
Там кулі та снаряди,
Та ракети вражі,
Та кацапів ціле стадо,
Телевізор каже…
Опустили очі сини,
Мовчазні, кремезні,
Та матусі своїй рідній
Вклонились по черзі…
Очі підняла старенька,
Ідіть, сини, каже,
Боронити нашу Неньку,
Бити силу вражу!
Бо без вас не обійтися,
Соколи чубаті,
І живими поверніться!
Наказала мати.
Та пішли сини невдовзі
У воєнний вирій…
Горювала при дорозі,
Поки було сили…
ЗОРЯНА ПІСНЯ
Зорі мої зорі,
Як до вас далеко…
Не зростуть тополі,
Не злетить лелека…
Тільки думі моїй,
Що летить до Бога,
Ті далекі зорі
Вказують дорогу…
Дума моя права,
Що то могло статься?
Чи ти заблукала
На шляху Чумацькім?
І Господь не знає,
Зорі мої, зорі,
Що під ним стікає
Україна кров’ю…
Близько вам до Бога…
Полетіть-но зорі,
Донесіть до нього
Українське горе…
ТАЇНСТВО МАТЕРИНСТВА Вона відхилила голову,Блиснула білою шиєю,Душею і серцем голаЙому віддалася тілом…Густо зоріли зорі,То душі усіх, що спали…А в небі й жіночім лоніНове життя зачало…Таїнство материнства,Виток роду людського,Творить тендітна жінкаМуками, кров’ю, болем… Невігласи, не паплюжтеЛайкою злісною матері!Ми з нею, слабкою й мужньою,Усі у Цей СвітПотрапили…
ДО ВИТОКІВ Біжать, летять віки скоренько…Прогрес у Всесвіт нас веде…Усе мине!Та соловейкоВ садочку пісню заведе…До витоків ми повернемось,До плугу, коней, вітряків,У лапті й свитки одягнемось,За сіллю підуть чумаки.Почнемо конями у поліРіллю орати по зорі,А діти у церковні школиПідуть вивчати букварі.Пиляти будемо ми дрова,Зимою спати на печі,Пасти на вигоні корови.Кохатись з милими вночі…Надвечір, де стоять ікони,Запалимо святі свічки,Опівночі до воза конейЗапряжемо…До ярмарки!У храмі будемо молитись…У день, коли Христос Воскрес,Назавжди в небуття полинеУбивчий атомний прогрес!Не буде пасток Інтернету,Не буде дронів і ракет,Гармат не буде і багнетів,Та будуть сало, хліб і мед!Почуй-но, Боже, слово моє!Почуй та нелюдів спини!Стікає Україна кров’юВ жорні ракетної війни… *** СПОЛОХ Стежинами у Божий ХрамБабусі до молитви линуть,Поставлять свічку образам,У глечик кинуть копійчину…Та голови схиливши долу,Молитву правлять у суму:За безвість зниклого Миколу,Та за полеглого Хому… У світлих вибілених хатахНа стінахІз старих світлинЖиві всміхаються солдати,І кожен брат,І кожен син… Молитва ріже, наче сполохНічну засмучену пітьму:За безвість зниклого Миколу,Та за полеглого Хому… *** КОНІ Коні булиГриви не дістати!Коні булиНе здогонить вітер!Козаки булиДубки чубаті!Та нема вже їхУ білім світі…Коні, коні,Марево степів,Впали хижі коні,У погоні.Під сумні тополіПоляглиКозаки,А коні були, коні…Десь,На перехрестіТрьох шляхівТри могилиСтережуть тополі…Та сумлінняДавньої туги…Та хрести,А коні були, коні… *** ДО ГОГОЛЯ По дорозі на ПолтавуЧерез Миргород, Хорол, З чумаками я на славуЯзиком своїм молов…Їв галушки та сметанку,Та співав про козаків,В шинку вогняну слив’янкуІз Вакулою смаливА як черево набрякло,Стала трясця в голові,Гепнувся на Шлях Чумацький,Розтягнувся у траві…Слухав пісню бандуристаПро Івана та Петра,Про Хому-семінариста,Та нечистії діла…Бачив, як стулялись очі,Що до місяця в імлі(може бачив, мо здалося)Кралась відьма на мітлі…А коли в нічнім туманіНа возах замовкла річ,Бульба з дужими синамиПромайнув на конях в Січ… Гей, козаче, прокидайтесь,На Диканьку завертайте!Та на хуторі ПанькаВідгуляймо гопака! А в Полтаві на бульварі,Де каштанів білі вальси,Гоголь у промінні раннім,З постаменту посміхався… *** ФРОНТОВА ТУГА Очі твої, як зоріСвітяться у ночі,Коси твої, як полеСтиглої пшениці,Руки твої, наче крила Лебідки, що зліта,Та як калина спіла, Усміхненії вуста… Нині мені далекоДо ласки твоєї ніжної…Думки мої, як лелекиЛетять над долами сніжними…Димляться села зруйновані,Де тільки труби у відчаїХрестами, від горя чорними,Моляться Богу вічному… Думки мої світяться в небіВід ніжності і любові,Ласкаво, як білі лебедіСідають на серце твоє… Чекай мене, моя ніжна,Чекай кожну мить,Кожну днину…Я повернусь, коли звільнимоВід ворога Україну! *** ПІСНЯ ПРО ЧЕРКАЩИНУ На Черкащині прадавній,На Росі і на Дніпрі,Та на Уманщині славнійЛюди гідні поросли…Приспів:Віють та котяться ланомВільні козацькі вітри…То Чигиринських гетьмАнівЗнов майорять прапори… Тут Тараса ненька ріднаПородила навесні,Та у зорях лебединихСимоненкові пісні…Тут Негода і ПашкевичУ безсмертя степом йшли…Вишневецький та ДашкевичСтаростами тут були…Приспів: У вогняній хуртовиніНаші доньки та синиЗдобувають УкраїніПеремогу у війні…Приспів: ***ПАМ’ЯТЬ Повернуся я додому…Буде тихий літній вечір,Із каштаном незнайомимЯ зустрінуся на стежці.Із Дніпра несе на кручіСвіжий вечір прохолоду,Чайки у зорі блискучійСтрімко падають у воду…Сяду на стареньку лаву,Сум у серці зашепоче,Пам’ять обійме ласкаво,Повернути час захоче…Обережно доторкнусяЯ до вуличок на схилах,Що спускалися по кручах, У трояндах червоніли…Та наближусь тишком-нишкомДо похиленого тину,Самого себе хлопчиськомУ дворі тому зустріну…Загляну я у віконце,Відчиню тихенько раму,Та побачу молодоюУ старенькій сукні маму… Залетів метелик білийУ сумну порожню хату… Дай-но, Боже, мені силиНічого не забувати… ***Роки спливли весняними дощами,Лишилися на пройдених стежках,У юність посміхнулися коханням,Та мудрістю вклонились у літах…Одне, що є воістину важливимУ нашому житті, то є ЛюбовДо України, матері, дружиниБез сумніву та зиску, без умов…Війна гримить, лютує ворожина,Та шансів в недолугого нема… Коли Любов жива на Україні,Ніким не переможена вона! *** Плаче небо, кровоточить,Невгамовно сльози льє, А земля і дні, і ночіУкраїнське горе п’є…Плаче матінка старенька…Рідні діточки мої,Відкривайте-но скоренькоОчі світлії свої!Моє серденько замерзне,Очі витечуть слізьми…Але сплять сини кремезніУ знівеченій землі. Не забудемо ніколиДоньок і синів своїх,Хто за гідність і за волюВ землю-матінку поліг. Затремтить земля у тузі,Як згадає горе те,І калиною у лузі,Як сумління Проросте… *** Душу – Богу,Серце – коханійЖиття – Україні,Нащадкам – Честь!Героям Слава,Борцям незламнимЗа нашу Волю!ворогу – смерть… Борімося й виборемо!