Якщо після моєї смерті захочуть написати мою біографію,
Немає нічого простішого.
Є тільки дві дати — день мого народження і день моєї смерті.
Між обома — всі мої дні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мене легко визначити.
Я розглядав світ як божевільний.
Любив речі без жодної сентиментальності.
Ніколи не мав бажання, яке не міг би здійснити,
адже я ніколи не був сліпим.
Навіть слух був для мене тільки супроводом зору.
Я розумів, що речі реальні і всі відмінні одна від одної;
Розумів це очима і ніколи — думкою.
Розуміти це думкою було б вважати їх однаковими.
Якось я приспав себе як дитину.
Заплющив очі і заснув.
Окрім цього, я був єдиним поетом Природи.
***
Коли прийде весна,
Якщо мене вже не буде,
Квіти будуть цвісти так само
І дерева зеленішатимуть, як минулої весни.
Реальність не потребує мене.
Я відчуваю величезну радість,
Коли думаю, що моя смерть нічого не важить.
Якби я знав, що завтра помру,
А весна буде й позавтра,
Я б помер втішеним, що вона буде позавтра.
Це її пора, коли їй приходити, як не зараз?
Мені до вподоби, що все реально і все справедливо;
До вподоби, адже це неминуче, якби й було не до вподоби.
Отже — якщо я помру зараз, я помру втішеним,
Бо все реально і все справедливо.
Моліться латиною біля моєї труни, якщо забажаєте.
Якщо забажаєте, танцюйте й співайте навколо неї.
Мені байдуже, що буде тоді, коли мені буде байдуже.
Те, що буде, коли буде, буде саме тим, чим воно є.
***
Тепер я завжди прокидаюсь з радістю і сумом.
Раніше я прокидався без жодного почуття, лише прокидався.
Я радісний і сумний, бо втрачаю те, що мені сниться,
І можу бути лише в тій реальності, де є те, що мені сниться.
Не знаю, що вдіяти зі своїми почуттями.
Не знаю, ким мені бути, коли я самотній.
Нехай вона скаже мені щось, аби я пригадав знову.
Хто любить — відмінний від себе,
Він самотній, але ніби той самий.
***
Всю ніч провів без сну, бачачи безперервно її фігуру,
Постійно бачачи її інакше, ніж на зустрічах з нею.
Думки обтяжені спомином, яка вона, коли говорить зі мною,
І з кожною думкою вона змінюється відповідно до своєї подоби.
Любити — це думати.
Я майже забуваю, як відчувати — тільки-но думаю про неї.
Я й сам не знаю, чого хочу, навіть від неї, але думаю лише про неї.
Я відчужений і зворушений водночас.
Бажаю її зустріти,
І враз розумію: краще не зустрічати,
Щоб не покинути згодом.
Я й сам не знаю, чого хочу, ані хочу знати. Хочу тільки
Думати про неї.
Не прошу нічого ані в інших, ані у неї; мені думати б і надалі.
***
Тепер, коли я почуваю любов,
Мене вабить все, що пахне.
Раніше ніколи б не помітив, що квітка пахне.
Тепер відчуваю пахощі квітів так, ніби побачив їх вперше.
Знаю добре — вони завжди пахли, як знаю те, що існую.
Є речі, які можна пізнати лише ззовні.
Тепер я пізнав це, як відчув потилицею подих квітів.
Сьогодні квіти мають гарний смак, який пахне.
Прокидаюсь сьогодні поволі і вдихаю, перш ніж побачити.
Переклад з португальської:
Юрій Бакштаєв
“Українська літературна газета”, ч. 9 (275), 8.05.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/