А ти все не з’являєшся, Маріє…

122

Диліжанс

Ми маєм час, коли немає часу.

Та на своїх дійде уже не всяк.

Ти візника гукнеш захриплим басом,

Аби по місту розвезти друзяк.

А п’яний завжди влізе у халепу…

Ось пам’ять заливає береги:

Глянь – ти не містом їдеш, а по степу,

І в почеті твоєму – вороги…

Повітря згусло – видихнути годі…

Б’є в мозок і зціляє, мов бальзам.

Минувся степ. І вороги відходять…

Ти знов, Шевченку, зостаєшся сам…

 

***

В цих вікнах крига, а не скло…

Сюжет морозяного знімку:

Як світ народжувався взимку,

Коли із космосу мело…

Світлинка надто нечітка,

І знов хтось дивний, давній віком,

Стоїть весь вечір біля вікон

І, не постукавши, зника…

 

Та, що поруч

Коли ми улягаємось удвох,

Дрімоту роздираючи на клаптики, –

Всміхаючись, цигарку гасить Бог

І кидає бичок на дно галактики.

Ми дихаємо з нею в унісон,

Та тхне мій подих тютюном і брагою:

Тому вона вовтузиться і сон

На себе, наче ковдру, перетягує…

 

***

А ти все не з’являєшся, Маріє…

А тут ні верби не ростуть, ні злаки…

Коли пустеля осіда на вії,

Верблюди й люди знову бачать знаки:

То міражі –  і траси, і готелі…

Єдине, неподібне на оману,–

Летючий кущ Перекотипустелі,

Що манить до Великого туману…

Де вже не вразять крики мандрагори,

Де не осліплять танці саламандри.

Там начебто народжуються гори…

Там начебто завершуються мандри…

 

Навігатор

Якщо дуже швидко жити,

То час потече назад…

Лиш не засинай, пілоте…

Лише не втрачай свідомості…

Ось бачиш: туман минається.

Радарний контакт відновлено.

І рація – чуєш – кашляє,

І матом ефіри повняться…

Ну що тобі – як заціпило?!.

Скажи їм як є! Скажи їм:

Що всі їхні карти – брешуть.

Що там, унизу, – не місто!..

А дикий скелястий берег,

Де мамонти лижуть сіль…

 

Натура

Сірим таким котярою

Прикинувшись для приколу,

Cквером, порослим тарою,

Никає бог Подолу…

А лавки обсіли п’Яниці,

Просвітлені і понурі,

І незужитої п’ятниці –

Два вагони в натурі…

 

 ***

Взагалі ні про що не йдеться,

Але правильно буде, й круто,

Якщо нині  о шостій десять

Перетнуться наші маршрути…

Не зіб’ємось ми з курсу справи,

Не кидатимем слів на вітер:

Спершу – по п’ятдесят «СЛАВИ»,

А тоді – «АБСОЛЮТУ» літр…

 

***

Давно ягнятам світ народжено

І молоко небес густе,

А вівці щуляться стривожено,

Мов не для них трава росте.

Зле пастухові. Знає – винен їм,

Що після свят вже дев’ять днів

Літають понад полониною

Рогаті душі баранів.

 

Military

І хто з ким за віщо уже не згадати,

І не розрізнити своїх і чужих…

Ти знов помилився війною, солдате,

Та краще нікому про це не кажи…

Не квапся зривати нашивки й погони –

Настане кінець і твоїй боротьбі,

Коли, не помітивши втрати загону,

Захопиш фортецю… І здашся… Собі…

м. Львів

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!