А на зміну осені – знову… літо

117

***

А на зміну осені – знову… літо.

Все водночас – просто

 і надто складно.

Увірвався в місто гарячий вітер

І каштани витрусив шоколадні.

 

Налетів, згрібаючи листя мертве,

Налетів, зриваючи квіти сонні.

Це було по-третє.  А
по-четверте –

Приміряв білизну з чужих балконів.

 

Я за вітром бігла, тримала змія,

Застрягало сонце в моїм волоссі.

Я забула, як безпорадно ниє

Моє серце на передчасну осінь.

 

А вона чекала отам, за рогом,

На припоні – дощ і північний вітер.

І на цілім світі  уже
– нікого,

Хто би міг до нас її не пустити.

 

***

Сіяно густо.

Сіяно щедро.

Сіяно ніжно.

Сіяно, сіяно…

По долі розвіяно.

Із серця гарячого.

Із розуму зрячого.

На радість, на втіху,

Подалі від лиха.

Щоб сходини – пишними,

Врожай – Усевишньому…

Думки мої, думи –

Під ноги – дороги,

Що руки – то крила,

Що очі – світила.

Хай гріє, хай сходить

До сонця, під води,

Щоб потім – як свято

Усе це збирати!

смт. Ворзель, Київська
обл.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!