Була та хмара
Мов перина
Трусила дощ
У круглі ринви
Тоді сніжинками
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Засяла
Дарма що їх
Не замовляла
Ті танули раніш
Ніж сіли
Бо я тепла їм клаптик
Гріла
Зіперлись
Краплею на руку
Аж покотився
Грому стукіт
Тоді розплакались
І зникли
В них промінець
Вогнями крикнув
Занотувала
Я той дотик
І мокрий зошит
Був не проти
Я НЕ ЛЮБЛЮ ВАС
Я не люблю вас
Не люблю
А серце розривається
Я не люблю вас не люблю
Вину вчуваю й каюся
У вас є човен
Два весла
Вас і причал очікує
А я поранена бджола
У сонця теплій віхолі
Я не люблю вас
Не люблю
Та закликаю пошепки
І вже над прірвою стою
І жду цілунку поштовху
Я не люблю вас
Не люблю
МАСКА
Розкішні жарини
Любові
Розбавлені
Крапельки крові
Спікали тендітну
Правицю
Любові малюнок
Мов крицю
І пісня у ньому
Висока
І очі медові
Навпроти
Дарунок
І слово струмиться
Усе на яву
І не сниться
Тулилася
Маска відверта
Аж листя
Камелії стерпло
Не хочу такої
Любові
Де фальш
У кожнісінькім слові
***
Лебідкою
Руки-крила
Розгойдані кіс
Вітрила
Шовкова
Висока шия
Кулона
Вага порошина
А груди тугі
Здіймались
На клавіші пісні
Клались
Над ледь розповнілим
Станом
Завидників
Погляд танув
Тоненькі уста
Втоптали
Для посмішки
Два овали
Мадонна ішла
Й світила
Її піднімали
Крила…
***
Так необачно
Вчора вийшло
Лилася мова
Наша звично
Любові компас
І довіра
Ніхто в прихід зими
Не вірив
Та здибилась
Пихата осінь
Роздерла колір
Рівний досі
А я
Солодкими стежками
Не розтопила
Слова камінь
Гойдали сосни
Синє небо
Голки чавили
Глицю з себе
Ти загортав у слово
Кулю
А я в кишені м’яла
Дулю…
***
А на картині все як в пісні
Човен розгойдує весельця
Де кінчик неба в море вперся
І камінь звісив мокрі ноги
Смакує плескотом вологим
Розкішний замок за спиною
Торкається верби густої
І сходи рівними плавцями
Біліють мовби папірцями
Пірнувши променем у воду
Купає сонце чисту вроду
Я там була той мед спивала
Весло причалене шукала
***
Розмовляли
А мова відсутня
Те дзижчання
Чуже і підступне
Бідні мислі
Кумедно кульгали
Не тримався
Той кусень загалу
Два озерця манірно
Стрибали
Сонця зайчик
У собі купали
А із уст
Кволим бантиком сипавсь
Нецікавий
У кліточку ситець
І сміялося
Слово мізерне
Вбране в одягу карту
Козирну
В тій картині
Є видимі втрати
Висоту
Лиш облогою брати
***
Відспівали уже поета
А я важко в той
Відступ вірю
Є у цьому
Неправда сіра
Вже вершину
Останню взято
Вимір інший
Знайшла посвята
Залишилась
Крилата пісня
Де душа
Оселилась вічно
І бездонна небова
Просинь
Оту пісню
Ясну підносить
Обірвалася
Та не стихла
Вийти в простір
Відкритий встигла
Є поети
Що відгорівши
Пишуть в небі
Високі вірші