…А на картині все як в пісні

207

Була та хмара

Мов перина

Трусила дощ

У круглі ринви

Тоді сніжинками 

Засяла

Дарма що їх 

Не замовляла

Ті танули раніш

Ніж сіли

Бо я тепла їм клаптик 

Гріла

Зіперлись

Краплею на руку

Аж покотився

Грому стукіт

Тоді розплакались

І зникли

В них промінець

Вогнями крикнув

 

Занотувала

Я той дотик

І мокрий зошит

Був не проти

 

 

Я НЕ ЛЮБЛЮ ВАС

Я не люблю вас

Не люблю

А серце розривається

Я не люблю вас не люблю

Вину вчуваю й каюся

 

У вас є човен

Два весла

Вас і причал очікує

А я поранена бджола

У сонця теплій віхолі

 

Я не люблю вас

Не люблю

Та закликаю пошепки

І вже над прірвою стою

І жду цілунку поштовху

 

Я не люблю вас

Не люблю

 

МАСКА

Розкішні жарини

Любові

Розбавлені

Крапельки крові

Спікали тендітну

Правицю

Любові малюнок

Мов крицю

І пісня у ньому

Висока

І очі медові

Навпроти

Дарунок

І слово струмиться

Усе на яву

І не сниться

Тулилася

Маска відверта

Аж листя

Камелії стерпло

 

Не хочу такої

Любові

Де фальш

У кожнісінькім слові

 

***

Лебідкою

Руки-крила

Розгойдані кіс

Вітрила

Шовкова

Висока шия

Кулона

Вага порошина

А груди тугі

Здіймались

На клавіші пісні

Клались

Над ледь розповнілим

Станом

Завидників

Погляд танув

Тоненькі уста

Втоптали

Для посмішки

Два овали

 

Мадонна ішла

Й світила

Її піднімали

Крила…

 

***

Так необачно

Вчора вийшло

Лилася мова

Наша звично

 

Любові компас

І довіра

Ніхто в прихід зими

Не вірив

 

Та здибилась

Пихата осінь

Роздерла колір

Рівний досі

 

А я

Солодкими стежками

Не розтопила

Слова камінь

 

Гойдали сосни

Синє небо

Голки чавили

Глицю з себе

 

Ти загортав у слово

Кулю

А я в кишені м’яла

Дулю…

 

 

***

А на картині все як в пісні

 

Човен розгойдує весельця

Де кінчик неба в море вперся

 

І камінь звісив мокрі ноги

Смакує плескотом вологим

 

Розкішний замок за спиною

Торкається верби густої

 

І сходи рівними плавцями

Біліють мовби папірцями

 

Пірнувши променем у воду

Купає сонце чисту вроду

 

Я там була той мед спивала

Весло причалене шукала

 

***

Розмовляли

А мова відсутня

Те дзижчання

Чуже і підступне

 

Бідні мислі

Кумедно кульгали

Не тримався

Той кусень загалу

 

Два озерця манірно

Стрибали

Сонця зайчик

У собі купали

 

А із уст

Кволим бантиком сипавсь

Нецікавий

У кліточку ситець

 

І сміялося

Слово мізерне

Вбране в одягу карту

Козирну

 

В тій картині

Є видимі втрати

Висоту

Лиш облогою брати

 

 

*** 

Відспівали уже поета

 

А я важко в той

Відступ вірю

Є у цьому

Неправда сіра

Вже вершину

Останню взято

Вимір інший

Знайшла посвята

Залишилась

Крилата пісня

Де душа

Оселилась вічно

І бездонна  небова

Просинь

Оту пісню

Ясну підносить

Обірвалася

Та не стихла

Вийти в простір

Відкритий встигла

 

Є поети

Що відгорівши

Пишуть в небі

Високі вірші

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!