“Українська літературна газета”, ч. 5 (373), травень 2025
ПЕРЕБОРЩ
В садах вечері: борщ або куліш…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Стор. 70
І хата моя біла, і криниця,
І ніжний борщ
з картоплею на дні…
Стор. 91
Окреслилась ти на вечірнім тлі
Отих небес вечірніх з ластівками,
Димами з хат, і кропом у борщі…
Стор. 94
Вона тече в городі в нас
під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Стор. 95
Я думав: що ж, міщани,
ну, міщани,
Із пледами, торшерами, борщами…
Стор. 136
Привезла щавелю для зелених борщів…
Стор. 185
Прозрімо ж! Люди ми чи ні?
Чи ми раби борщу і сала?
Стор. 191
Зеленим голосом сади зовуть зозулю,
Зелений борщ збігає на плиту.
Стор. 208
Що тобі, ластонько, дати:
Меду, борщу чи пшона?
Стор. 211
І сняться їм борщі, та калачі,
Та день будущний…
Стор. 227
(Микола Вінграновський,
«Вибрані твори
у 3-х томах», Т. 1)
Сьогодні ластівка сказала
(Вже навіть їй ці вірші сторч):
– Ти став рабом борщу, не сала.
На книжку – явний переборщ!
ЗА ШИРМОЮ ШАРМУ
Коли на світ з’явився Стус
(літературний), стався струс.
А нині тихо в Музи-неньки –
в укрліт ідуть одні стусенки.
(Валентин Шульга, «Епігони»,
із книжки «Мотто-цикл», 2011 р.)
Прикрощі в сяючих муз,
імідж псують одноденки.
Тяжко зітхають: був Стус,
нині ж блазнюють стусенки.
(Володимир Базилевський,
«Українська літературна газета», № 1, січень 2025 р.)
У двох поетів народились вірші,
З них кожен ними клюнуть мене вирішив.
Та перший збив
із другого корону:
Корона не належить епігону.
А втім, про епігонство
тут не варто,
Це просто збрик
заїждженого жарту.
МАХЛІРИКА
Люди, люди, та побійтесь бога,
Хоч його на небі і немає!
(Віктор Соколов, із книжки
«Чекання»)
Поміркуй, неіснуючий боже,
Над природою слова знову!
(Петро Осадчук,
«Веселий ярмарок», вип. 2, 1984)
І я, безбожниця, молю:
«Спаси їх, Боже,
Від чорного пожарища війни!»
(Ніна Гнатюк, із книжки
«Вересневі багаття»)
Одведи… Заступи… Схорони,
Сивий Боже… Якщо ти є…
(Валентина Коваленко,
«Українська літературна газета», № 7, липень 2023 р.)
Поміркуй, неіснуючий Боже,
Над природою віри поетів.
Вони пишуть усі, хто як може,
Зазнають і падінь, і злетів.
Хай у них усе буде чудово,
Хай святиться ім’я Твоє.
Хай згадають, що Ти є Слово,
Сивий Боже, якщо Ти є…
КЛУБ РОЗТОВЧЕНИХ СЕРДЕЦЬ
А як тоді жилось тобі, Климено,
нещасна, вірна жінко Прометея?
(Ліна Костенко)
Дивиться в ніч розкаяно
Біля свого вікна
Та, що любила Каїна,
Та, що тепер одна.
(Катерина Калитко)
Скалили зуби: «Оно вона,
Тулиться до тинів –
Жіночка Лаокоона,
Мати його синів!»
А десь поглядав із саду
В бік площі, де люд шумів,
Той, хто любив Кассандру,
Та тільки зайнять не смів.
ДУРХЛИВА ДІЯЛЬНІСТЬ
так міф прадавній розум мій морочить –
у скроню цілить лагідний курок…
(Домінік Арфіст,
«Українська літературна газета», № 11, листопад 2024 р.)
морочать мені розум сто морок
і слів лексичне значення заснуло –
у скроню цілить
лагідний курок…
ось-ось дурниця спустить
люте дуло…
ПОРЯДОК [БУ]ДЕННИЙ
Поети, мов золоті ранети,
Ростуть собі посеред планети…
………………
Коли ж скуштуєш
Яблучко золоте –
Щось і в тобі зацвіте!
………………
Поети, мов золоті ранети
Із зернятками фіолетовими…
(Микола Гриценко,
«Українська літературна газета», № 9, вересень 2024 р.)
Поети, мов золоті ранети,
Ростуть вони посеред планети.
Пародисти – чортові кислиці,
Стовбичать десь на краю смітниці.
А читачі жують собі ранети,
Лузають зернята і все їм фіолетово…
СТАРОВВЕДЕННЯ
Печаль і радість обнялись.
Здавалося б – які спонуки?
Та чи не доведе до сліз
Оте, що жениться онук мій?
(Михайло Сіренко,
газ. «Літературна Україна»
від 20 липня 2019 р.)
З журбою радість обнялась…
Чи марні творчі мої муки?
А до Олеся у свій час
Чи дочитається онук мій?
ДЕФОРМАТ
Тут не поможе ні настій ромашки,
ані міцний напій зі спориша…
………………
Нема від того болю порятунку,
прожити неможливо без душі!
(Надія Кир’ян, антологія
«Літературні джерела Київщини»)
Вже й самогонка не допомагає
ні з бурякА, ані зі споришА:
душа читацька виє і волає,
як я без словника пишу віршА!
ВЗАЄМОЗАВ’ЯЗЬ
Коли мені на серці гірко,
Іду я в зарості дерев.
І відчуваю: кожна гілка
Під руку начебто бере.
………………
Та чую, як листочок пише,
Хитаючись, дзвінкі слова.
………………
Підказують дерева рими
Для поетичного рядка.
(Вадим Крищенко,
«Українська літературна газета», № 11, листопад 2023 р.)
Уже коли обридне Спілка,
Іду на раду до дерев.
Туди, де й найкривіша гілка
І ручку, й олівець бере.
Весь ліс поезією дише –
Й старі пеньки, й малі кущі.
Дивлюся – щось листочок пише –
Й собі листок беру мерщій.
Дерева риму підказати
Завжди готові, лиш не спи.
Бува, рядочки й сучкуваті,
Та більшість віршів – як стовпи!
СЕСТРИЧКА-НАДИХАЛОЧКА
У мене є мала сестричка.
Я їй кажу: – Стривай, Марічко,
Весь день ти бавишся
з ляльками,
Пора й цікавитись книжками.
………………
Коли навчишся їх читати, –
Не виженеш тебе із хати!
(Раїса Царьова-Форост,
вірш «Повчаю сестричку»,
«Українська літературна газета», № 9, вересень 2024 р.)
Пів дня сестричку я повчала,
Її до книжки прилучала.
Та гостро глянула Марічка:
– А в чім різниця тут, сестричко,
У хаті я весь день з ляльками
Чи в хаті я весь день з книжками?
Ти ж за компом – зелена стала.
Пішла би краще погуляла!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.