Олександр Смик. “Не знаю ким сполохана зоря…”

864

Дізнався випадково

Любов – це дієслово

І головне для жінки

Ні… не слова – а вчинки

Та як хмеліє голова

Коли знаходить правильні слова

 

***

Переможе Хрест

Золотавий місяць

Куполи церков

Тримають небо

Якщо Бог

На головному місці

Усі інші стануть

Там де треба.

 

***

Ах пані Олю пані Олю

Не завдавайте мені болю

На все свій час

На все свій час

Він слава Богу був у нас

І ніде правди нині діти

Любились бавились мов діти

І спокушав пісенний Спас

На все свій час

Він був у нас

Не цінували Забували

Час як пісок. Лишилось мало

І пристрасті в літах катма

Був Час колись тепер нема.

 

***

Долю затисли в лещата

Обкурені ворожбити

Якщо не навчився прощати

Більше не треба жити

Слова долітають до неба

Букетом пожовклих квітів

Жити звичайно треба

Та як без любові жити.

 

***

Життям настояні слова

А Доля наче крадена

Від мене душу не ховай

І не викурюй ладаном

За молитвами під Хрестом.

Не залишайся грішною

Словами, а не золотом

Сьогодні буде втішена

Вони розстануть на вустах

І буде ніч солодкою

Хапайте місяць за хвоста

Щоб ніч була короткою

 

***

Роки беруть своє,

А я борюсь з роками

Безсоннячко моє

Ріка без берегів.

На вишиване ліг

Ще й підстелив думками.

Не зглядівся коли

І сам перегорів.

 

***

Перехрестили Літо…Відійшло

Крадеться осінь

Що ж ласкаво просимо

Між нами ще нічого не було

А вже лелеки звились над покосами

І почорніла зорана рілля

Червоне сонце проковтнуло марево

Лиш я і ти

Лиш ти і я

З бажаннями своїми позахмарними

А доля гралась картами Таро

Все бажане реальністю здавалося

Між нами ще нічого не було

Та так хотілося щоб

Що небуть та сталося.

 

***

Немов блаженний

Живу любов’ю

Усе повз мене

Стаю собою

 

***

Чорний пес

Щез з небес

І полишивши сузір’я

Оселився на подвір’ї

Певно має інтерес.

 

***

Хай скапує

Хай обнімає

У кожного своя свіча

А хто від болю не кричав

Тепер на себе нарікає

 

***

Набулась, насолодилась.

Розчинилась, дай поділась,

А засіяним у тіло

Поділитись не схотіло

Іди бідо за водою

Зустрічатися з журбою

Нині щастям не ділюсь

Може втратити боюсь

 

***

Всю ніч ловили зорі

Твоя любов рікою розтікалася

Небесне і земне в мені

Весни ніколи не буває мало

 

***

Вільно дихати – хто ж заборонить

Вдих та видих танцюють літери.

Збиваємось з ритму…

Та ні пергони

Аби не поспіхом, аби не звикнути.

 

***

Не знаю ким сполохана зоря

На землю впала й небо запалила

Ще й досі баби вкопано стоять

І животи тримають пустотілі

Тобі повезло… зразу понесла

Ісуса…Іоана…чи Предтечу

З тебе сміялось пів села

Що край оцей приречено лелечий

Ніхто не знає батька – тільки ти

Сама зорею впала і напевно

Тобі судилось нести і нести.

Світити за засліплених і темних

Не знаю ким запалена Зоря

Сама упала й небо запалила.

 

***

Осіння ніч настояна туманами

Не спалося…заблукали мої сни

Свічки у вікнах наче сльози мамині

Що виглядає сина із війни.

 

***

Ніхто нікому не повинен

Усіх простив і Ви простіть

Я думав жити для кретин

Насправді просто треба жить

Усе означене тобою

Лиш мить життя

Життя як мить

Ми не здавалися без бою

А треба просто було жить

Шлях боротьби самих з собою

Лише щоденні відкриття

Усе що робиться з любов’ю

Все має право на життя

 

***

Мій шлях самурая – на знищення

Самознищення для очищення

Від гріхів що не можу позбутись

Від думок які гірше отрути

І від тебе – яку не забути

 

***

Позбутись

Дійти до

Мій шлях до Сонця

Вже без горизонтів

 

***

Руки тримають обрій

Впасти йому не дам

Впевнений буде добре

Ну як не тут, то там

 

***

Твоя любов утаємничена

На кого ти чекаєш дівчино

В яких обіймах світ відкриється

Сама зігрієш чи зігрієшся.

 

***

Дівчино знаєш, що таке страх

Страх розпочати і втратити

І цей поцілунок

Що ще на вустах

Буде моєю розплатою

Ти мені снишся

Ця запізніла Любов

Це падо –дні з падо листу.

Хтось у минулому мене зборов

Щоби казали борися.

м. Тернопіль

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!