9 грудня о 17.00 у Київському будинку кіно (вул. Саксаганського, 6, Блакитна зала) Національної спілки кінематографістів України відбудеться презентація біографічної книги «Сергій Параджанов. Режисер свого життя», автором-упорядником якої стала письменниця та журналістка, лауреатка низки всеукраїнських літературних премій Юлія Бережко-Камінська. Модератор події — кінокритик та сценарист Сергій Тримбач.
«Це не перша книга про Сергія Параджанова. І не остання. Про нього є видання, якими захоплюються, з інтересом читають, на які, безумовно, ще довго опиратимуться, вивчаючи особистість нашого героя. Але ця книга по-своєму неповторна, зі своєю місією, особливістю, новизною. Вона продовжує серію “Столітні ювіляри” (попередні видання були присвячені не менш знаковим постатям, які в Україні та світі залишили яскравий слід: абсолютному олімпійському чемпіону, легкоатлету Віктору Чукаріну та відомому математику й кібернетику, засновнику Інституту кібернетики в Києві Віктору Глушкову), — ідеться у передмові до книги.
2024 рік ЮНЕСКО оголосила роком Сергія Параджанова. І попри війну в Україні, попри пов’язані з нею жахи і труднощі, Параджанов таки не загубився. У січні, у день його народження, велика зала київського Будинку кіно була заповнена вщерть — глядачі сиділи й на сходинках, товпилися біля дверей, стояли вздовж стін аж до самої сцени… У музеях розгорнулися виставки його колажів, портретів, фотографій. Лекції, екскурсії, кінопокази, публікації, відеосюжети — усе це — знаки поваги й любові українців до Генія цієї незабутньої особистості. Книга Юлії Бережко-Камінської теж — данина пам’яті Сергію Параджанову до його першого такого поважного ювілею.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Книга «Сергій Параджанов. Режисер свого життя» вийшла за сприяння Українського інституту книги у видавництві «Саміт-Книга». «Вона насамперед адресована тим, хто лише відкриває для себе постать нашого героя, кому не доводилося заглиблюватися в життєпис режисера, чиї знання про нього мають здебільшого фрагментарний характер. Саме тому це видання панорамно висвітлює основні життєві події та пригоди Майстра і представляє кінострічки, над якими він працював, — якісь коротко, оглядово, однак на найбільш значущих та, звісно, на легендарних “Тінях забутих предків”, акцентовано значно більше уваги, — розповідає Юлія Бережко-Камінська. — Зізнаємося, що первинний замисел, поки його втілення дійшло до друку, зазнав певних суттєвих метаморфоз. Ніби в роботу втрутився якийсь невидимий режисер — і книга почала нагадувати… документальний фільм. Саме так! Закадрового голосу автора стало менше, натомість чимало уваги зосередилося на запрошених до спілкування гостях. Тож якщо погортати книжку, то можна легко помітити, що це розмова про Параджанова в цілому колі тих людей, які особисто його знали, були свідками його постійно діючого театру, карнавалу, спектаклю — життя, а також дослідників його біографії та творчого спадку. Звісно, коло учасників цього “вечора пам’яті” Параджанова могло бути значно ширшим. Значно! Однак когось уже безпосередньо до слова не запросити (утім, у такому разі ми багатьох бодай дуже лімітовано таки залучали завдяки залишеним ними спогадам, записам, інтерв’ю — Івана та Марту Дзюбу, Івана Драча, Леоніда Череватенка, Світлану Щербатюк та ін.), до когось не добратися в силу їхньої зайнятості, про когось довідалися трохи запізно, коли книжка-фільм уже була зверстана-змонтована».
Однак товариство, яке зібралося, має що сказати, і, власне, говорить. У книзі подані їхні коментарі, цитати, короткі (і не лише короткі) історії та спогади, вихоплені з інтерв’ю, живого спілкування чи спеціально надані для книги занотованих уже історичних свідчень.
Так, коли йдеться про зйомки славнозвісних «Тіней забутих предків», авторка опирається на свідчення народної артистки України Лариси Кадочникової (Марічки), яка під час кількох особистих зустрічей повідала чимало цікавих подробиць про те, як почалася співпраця із Сергієм Йосиповичем, що сталося під час знімання кінокартини й могло кардинально змінити її історію, якою була поїздка в Аргентину і як тоді про Україну, про дивовижний гуцульський край заговорив увесь світ.
Про історичну прем’єру «Тіней…» у кінотеатрі «Україна», яка не минула безслідно не лише для безпосередніх учасників відомого й надзвичайно сміливого на той час виступу, а й для деяких глядачів, розповідає знаний український кінорежисер та сценарист, багаторічний директор «Укрфільму» Олег Бійма. У 16-річному віці Олег Іванович був того дня у залі, добре пам’ятає викликані подіями емоції, як і те, що після прем’єри з ним відбулося.
Долучилася до підготовки книжки й голова ГО «Вірменське товариство культурних зв’язків АОКС-Україна», директорка музею Параджанова КиМУ, директорка Міжнародного центру «Україна-Вірменія: історико-культурний діалог», директорка Регіонального центру з вивчення вірменської діаспори України Олена Оганесян. Олена Михайлівна багато років дружила з колишньою дружиною Сергія Параджанова — Світланою Щербатюк, — підтримувала її за життя, і донині продовжує працювати на збереження пам’яті про родину режисера. Завдяки цій жінці ми дізналися про деякі маловідомі факти із життя нашого героя.
На сторінках книги — важливі доповнення до тих чи тих історій від художниці, сценографині, авторки кількох книжок (зокрема про родину Якутовичів), батько якої — знаний скульптор Микола Рапай багато років товаришував із Сергієм Параджановим, Катерини Рапай, яка люб’язно надала їх нам для цього видання.
Особливо безцінними стали фотографії відомого грузинського кінодокументаліста, фотографа, автора унікальної книги-фотоальбома «Параджанов. Хроніка діалогу» Юрія Мечітова, який без жодних умов поділився авторськими знімками, зробленими упродовж тривалого часу спілкування та співпраці із Сергієм Йосиповичем, а також деякими спогадами.
Так само відгукнувся не менш знаковий Юрій Гармаш — український кінооператор, оператор-постановник численних художніх фільмів. Його історія знайомства із Сергієм Параджановим, спостереження і враження, а також знімки з особистого архіву — теж на сторінках книги.
Важливими стали свідчення доктора філософії, кандидата мистецтвознавства, професора Ольги Петрової та відомого художника Олександра Павлова.
Цінною знахідкою для книги є матеріал від письменника, дипломата, Посла України у Вірменії (1996–2001, 2005–2010 рр.) Олександра Божка, який дослідив спільне та відмінне в житті й творчості Сергія Параджанова та Михайла Коцюбинського та поділився цими дослідженнями. Те саме зробив й Іван Зеленчук — старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський». Він добре знається на Гуцульщині й гуцулах, які знімалися в «Тінях…» чи розміщували в себе знімальну групу. Не піднімалася рука витягти з цих матеріалів лише деякі найцікавіші факти.
До центральної розповіді долучилася й відома дослідниця історії кіно Лариса Брюховецька, а також український письменник, есеїст, краєзнавець, історик, лауреат Мистецької премії «Київ» імені Івана Миколайчука в галузі кіномистецтва (2016) Станіслав Цалик.
Опирається авторка й на інформацію від кінокритика, кінознавця, сценариста, заступника голови НСКУ, автора низки монографій про видатних постатей українського кіно Сергія Тримбача.
Ще нашими співрозмовниками стали: артистка театру і кіно, народна артистка України Валерія Чайковська; журналіст, редактор і письменник Ігор Кручик, а також давній приятель Сергія Параджанова В’ячеслав Міхєєв.
До співпраці долучилися й деякі установи, які мають матеріали, пов’язані з героєм книги: інформацію люб’язно надав Дім-музей Сергія Параджанова в Єревані, передавши деякі фото зі своєї колекції, зображення експонатів, зокрема колажів режисера; кіноархів «Довженко-Центр».
Так само відгукнулася й пані Галина Мокан із Верховини, з Музею кінофільму «Тіні забутих предків». Завдяки Світлані Копитко-Ілійчук у книзі розміщені фото з цього музею. До речі, Світлана передала не лише світлини, а й спогади своєї бабусі — однієї з тих гуцулок, які зіграли у масових сценах фільму, — Марії Ілійчук.
Чудовим відкриттям, зробленим під час роботи над рукописом, стало знайомство із Фондом Марії Примаченко — художниці, з якою не один рік приятелював Сергій Параджанов. Онука мисткині, розбираючи родинний архів, знайшла деякі історичні артефакти, які публікуються вперше.
Про дружбу Параджанова з відомим скульптором і режисером Іваном Кавалерідзе повідали співробітники Музею-майстерні його імені. Директорка музею історії та культури «Уваровський дім» Алла Багірова розповіла про маловідомий факт — допрем’єрний показ «Тіней забутих предків» у Ворзелі.
Авторка завдячує за співпрацю й Національній академії мистецтв України, яка організувала мистецький проєкт «100 облич Параджанова» (деякі з експонатів цієї виставки представлені на сторінках), а також організаторам Фестивалю Параджанова в Левандівці (Львів) за розповідь про свою чудову справу. Сприяла в роботі над книжкою й адміністрація Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого в особі Олега Сербіна, за що — слова вдячності, як і журналісткам та письменницям Інесі Доленик та Олені Олійник, фотомайстру Ростиславу Горобцю, художникам Олені Завітайло, Анатолію Фурлету та Олегу Лобураку.
«Ми зробили все, щоб ця книжка сприймалася легко і вже на візуальному рівні викликала інтерес та слугувала сходинкою для подальшого усвідомлення особистості Сергія Параджанова. Адже про нього є чудові видання (на цитати з деяких із них ви натрапите), які краще читати, маючи певну підготовку. З якими труднощами у процесі підготовки рукопису довелося зіткнутися? Кожен із періодів життя режисера хочеться розкрити більше й глибше. Зберіглося чимало унікальних свідчень, про які варто було би бодай коротко згадати, тезисно переповісти, зазначити. Але Сергій Параджанов так прожив життя, що навіть пунктирний його опис не втиснути ні в обсяг нашого видання, ні у двічі чи тричі більший… Утім, часом залишається відритим головне питання — скільки ж у цьому дійсності, а скільки міфів та легенд? Іноді здається, що цього не хотів, щоби хтось знав, сам Параджанов. Тут у пригоді можуть стати слова Сергія Тримбача, що про його життя “ми знаємо головним чином від самого Параджанова — епізоди свого життєустрою він переповідав тисячу разів, щоразу міняючи оптику і кут зору. А головне — фабулу, місце і час події. І схоже на те, що більшість друзів митця вірили в його фантазії”. А може, Параджанов якраз і хотів довести, що життя — це те, що ми про нього думаємо?» — зауважує Юлія Бережко-Камінська.
Отже, запрошуємо всіх охочих на презентацію книги «Сергій Параджанов. Режисер свого життя», яка вийшла за сприяння Українського інституту книги у видавництві «Саміт-Книга».