Шлях від автора-початківця до успішного письменника

В Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка на запрошення Тетяни Белімової завітали письменниця-фантаст Світлана Тараторіна та Олена Одинока, керівник відділу маркетингу та PR «Видавничої групи КМ-Букс» та мережі книгарень «Буква», менеджер літературних подій та проектів. КМ-Букс проводить літературні конкурси. У 2018 році саме Світланин роман «Лазарус» здобув премію в номінації «Художня література». Конкурс універсальний. Він підтримує молодих авторів та працює з різними жанрами. Переможні твори виходять друком та презентуються на Львівському книжковому Форумі. Пані Олена ділиться спостереженнями з сучасним читачем. Жінки читають більше, ніж чоловіки. Є різні категорії аудиторії: дехто шукає конкретну книгу чи жанр, а хтось просто хоче знайти для себе новинку. Детективи, любовні романи та фантастика традиційно тримають першу трійку симпатій серед читачів. Саме про фентезі детальніше могла розповісти Світлана Тараторіна.
«Всі філологи або пишуть, або хочуть почати писати», – переконана письменниця, тому говорити з нашими студентами їй було легко. Від 2014 року, після зміни ситуації в країні, значно зросла кількість творів українських авторів, як зауважує Тараторіна. Сплеску сприяла заборона на ввезення книжок з Росії – утворилося багато літературних ніш. Автор може «вистрілити» хорошим текстом, але має також вміти презентувати себе, працювати з видавцем, бути видимим на літературній арені. Окрема майстерність – вміти працювати з уже готовим своїм текстом. Процес записування – це фінальний етап для великої прози.
Світлана радить брати участь в літературних конкурсах. Згадалися найвідоміші нині – «Гранослов», «Смолоскип». Цікаве літоб’єднання «Зоряна фортеця», де учасники самі оцінюють одне одного. Нішеве видавництво – «Дім химер». Воно працює лише з химерною, містичною, фантастичною прозою та лише з українськими авторами. Фантастика має міцну й сталу аудиторію в усьому світі. Організовуються конвенти – фестивалі фантастики по країнах та загальноєвропейські. В Україні такого конвенту немає, але є тематичні блоки на «Книжковому Арсеналі» та Книжковому Форумі.
Після мозкового штурму – куди б податися молодому письменнику? – Світлана розповіла кілька слів і про власний роман «Лазарус». Це альтернативна історія Києва 1913-15 рр., де нечисть живе паралельно з людьми. Цілий розділ там, до речі, присвячений Першій київській гімназії – тобто нашому корпусу Інституту. Події розгортаються після того як на Трухановому острові знайдено труп хлопчика. До міста приїжджає слідчий, якого залучають вести цю справу. Книга однак – не питомий детектив, радше «міське фентезі». Багато там справжніх київських реалій. Чому автор обрала 1913 рік? Він був успішний для Києва, це рік виробничого зростання в регіоні. Водночас це останній мирний рік… Багато національностей тут співіснували мирно. Автор наголошує на іншому конфлікті: Світлані хотілося показати багате і розмаїте в усіх сферах місто і чужу владу в ньому. Цей роман має потенціал – він може популяризувати Київ, Україну за кордоном. Для цього потрібен якісний переклад. Поки ж «Лазарус» захоплює українського читача київськими історіями та ірреальним світом. Нечисть там, за словами Світлани, кількох видів: міфологічна, медіа-«голівудська» та неологічна, вигадана автором. Роман динамічний. А ще є додана до книжки мапа міста (на основі реальної початку ХХ ст.).
Словом, почитати буде що. Надихайтеся та створюйте власні твори.
 
Юлія Кузьменко,
відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
 
«Українська літературна газета» №20 (260) 11 жовтня 2019

Прокоментуєте?