«Зверхній погляд колонізатора». Іван Козленко про Сергія Лозницю і фільм “Бабин Яр. Контекст”

333

Сергій Лозниця – глибокий інтелектуал і дивовижно обдарований, вимогливий до себе режисер. Але здавна перебуває в імперській пастці.

Так вважає культуролог та артменеджер Іван Козленко. Як повідомляє gazeta.ua, він поділився міркуваннями про документальний фільм “Бабин Яр. Контекст” на своїй сторінці у Facebook.

Лозниця присвятив стрічку розстрілам нацистами євреїв в урочищі Бабин Яр на північному заході окупованого Києва у вересні 1941-го. Використав архівні кадри, свідчення виконавців злочину й тих, кому вдалося вижити.

За свою роботу режисер отримав спеціальний приз журі премії “Золоте око” на 74-му Каннському кінофестивалі. Проходив у Франції з 6 до 17 липня. На прем’єрі був аншлаг. Квитки розібрали за два дні до показу.

Картину зробили на замовлення Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”, який фінансують російські бізнесмени Михайло ФрідманПавло Фукс і Герман Хан.

“Я впевнений, що фільм “Бабин Яр. Контекст”, в якому на думку українських критиків контексту якраз і бракує, потрібен. Нам необхідна така встряска, інтелектуальна провокація, яка запустить широку суспільну дискусію щодо темних плям української історії. Зокрема, ролі українців у Голокості, питанні співпраці та колабораціонізму. Ми вже більше знаємо про це, хоч і досі не готові приймати неприглядні факти”, – каже Козленко.

Проте зазначає, що в інтерв’ю YouTube-каналу “Суспільне Культура” розкрився неоколоніальний пафос Лозниці. Бо режисер відійшов від прийому інтелектуальної провокації та вдався до маніпуляцій, говорячи про складні питання української історії.

“Пересмикування та постійна зміна означень винуватців Львівського погрому: це ніби й українці, але не зовсім, радше радянські люди з певними зовнішніми ознаками, як от вишиванки – свідчили про намір услизнути від називання речей своїми іменами, але водночас кинути звинувачення в бік України.

Радянська людина, яку Лозниця буцімто не розрізняє в натовпі погромників, водночас у його дискурсі протистоїть українцю як людині, в натовпі проявленій – через специфічний одяг та агресивну поведінку. Ця маніпуляція доходить до самозаперечення, адже українцям відмовлено в політичній суб’єктності – України не існувало до 1991 року. Проте водночас підкреслюється їхня суб’єктність як учасників погрому”.

Козленко підкреслює, що українці, як і інші народи, на очах яких відбувався Голокост, несуть відповідальність за бездіяльність та колабораціонізм. Про це треба говорити.

“Проте головне, що мене в інтерв’ю покоробило – це зверхній погляд колонізатора. Який сприймає Україну не як державу – в інтерв’ю “страну”, а як територію, на якій можна робити будь-що, не зважаючи на думку та позицію тубільців. Це характерно для всіх учасників Меморіалу “Бабин Яр” – Лозниці, Хржановського, Фрідмана, Пінчука. Це люди, які не асоціюють себе з Україною – хіба як з ресурсним джерелом. Не пов’язують своє майбутнє з нею. А відтак навіть не намагаються зважати на чутливий локальний контекст. Власне, відмовляють українцям у суб’єктності. Допускається лише суб’єктність в злочині”.

Експерт зауважує, що хоч Лозниця – український режисер, але сам себе таким не вважає.

“Важливо розуміти, що з 1990-х років він в Україні не живе. Давно не перебуває в нашому культурному контексті. Не пов’язує своє майбутнє з Україною. Його риторика: “ви”, “вони” – українці, “там” – в Україні – цілком визначає його ставлення до України”.

В Україні стрічку Сергія Лозниці покажуть восени – в рамках заходів до 80-м роковин трагедії Бабиного Яру.

“Золоту пальмову гілку” Каннського кінофестивалю вдруге за всю історію отримала жінка. Головну нагороду вручили французькій режисерці Джулії Дюкорно за горор “Титан”. Розповідає про танцівницю, якій після потрапляння в ДТП вживили в череп титанову пластину. Виступає на автошоу з танцями на капотах. Вбиває всіх залицяльників. Займається сексом із Cadillac і вагітніє від нього, за сюжетом.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!