Знайшли невідому картину Тараса Шевченка

598

370 тис. грн на лондонському аукціоні “Сотбіс” заплатив київський колекціонер Федір Зернецький за акварель “Золотоверхий Михайлівський собор у Києві”. Впевнений, що це невідома робота Тараса Шевченка. Зернецькому вже надійшли пропозиції з Великої Британії та Росії викупити картину. Третьяковська галерея оцінює твір щонайменше в 25,8 млн грн. Про це повідомляє gazeta.ua.

В Україні експерти не мають одностайної думки, чи картина — справді акварель Тараса Шевченка.

— Овальна печатка “Бібліотека Сан-Донато” на роботі свідчить, що вона походить із колекції Анатолія Демидова, — розповідає Федір Зернецький. — Демидов — меценат, один із найбагатших у Російській імперії. Дійсний статний радник царя Миколи І. Вмовив дворянина Енгельгардта відпустити Шевченка з кріпацтва за 2500 рублів. Допоміг Тарасу отримати освіту в Академії мистецтв. Оплатив археографічну експедицію, що досліджувала історичні пам’ятки Києва. В її складі Шевченко писав акварельні малюнки з видами міста, щоб зафіксувати тогочасну архітектуру. На знак вдячності Тарас Григорович найкращі акварелі дарував Демидову. Робив дві версії — одну для експедиції, другу для мецената. Підписувати не міг, бо не був власником. По смерті Анатолія Демидова малюнки перейшли до його племінника. Після революції родина переїхала в Італію. Герцог Тосканський надав одному з нащадків Демидова титул князя Сан-Донато.

Музейники ніколи не сприймають відкриття нових шедеврів. У них все описано, досліджено, видані енциклопедії, альбоми. Якщо знайдена нова робота Шевченка, треба все заново переписувати. Акварель купував для себе, шукав такий твір Шевченка 20 років. Але ми ще відкриватимемо роботи Тараса Григоровича. Чимало їх в Європі. Дві теки конфіскованих під час арешту картин перебувають у російських музейних колекціях. Їх вміст приховують. Генерал-губернатор Києва Дмитро Бібіков вивіз твори Шевченка до Петербурга, куди отримав призначення. Там є низка малюнків інтимного характеру.

У бюро науково-технічної експертизи “Арт-лаб” провели фізичний і хімічний аналіз роботи. Показав, що вона написана у 1840-х.

— Авторство картини здатна встановити експертиза фахівців, які знають манеру письма, накладання і змішування фарб конкретного художника, — розповідає головний зберігач фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко, 53 роки. — Перед нами стоїть завдання глибше дослідити малюнки того часу, зіставити їх.

Сенсу копіювати Шевченка не було. Він був дипломований художник, але відомий все ж таки як поет, автор знаменитого “Кобзаря”. В 1840-х у Києві жило 50 тисяч людей. Імена майстрів, які могли б скопіювати Шевченка, нам були б точно відомі.

Коли після капітального ремонту 1982–1989 років у музеї Шевченка відкрилася експозиція, для неї замовляли копії з акварелей Тараса Григоровича. За цю роботу бралися багато митців, і вийшло не у всіх. Акварель намалювати складніше за олійну картину. Вона пишеться на одному подиху, автор не має права на помилку.

В Україні є лічені фахівці з мистецьких творів Шевченка. Молодого покоління шевченкознавців через брак фінансування науки немає. Всі експерти — літні люди. 2016 року помер доктор мистецтвознавства, професор Володимир Овсійчук, який досліджував саме малярські роботи Шевченка. Видав працю “Мистецька спадщина Тараса Шевченка в контексті європейської художньої культури”.

Проте був випадок, коли віднайдену роботу Шевченка визнали без проблем. Наприкінці 1980-х музею подарували малюнок олівцем із колекції барона Тіссена-Борнемісса. Тоді ні в кого не виникло сумнівів, що це Шевченко. Хоча малюнок також без підпису. Зображені дерева, каміння, які Тарас Григорович малював у засланні на Мангишлаку.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?