Знайдені нові листи Селінджера

Виявлені листи американського класика Джерома
Девіда Селінджера (J.d. Salinger), що жив відлюдником з 1965 року, вказують на те, що письменник продовжував
працювати над новими книгами. Про це повідомляє The New York Times.

Селінджер згадує про рукописи в листі своєму
другу Майклу Мітчеллу, написаному в 1982 році. З листа, відправленого тому ж
Мітчеллу в 1994 році, витікає, що він продовжує «наполегливо працювати, майже в
той же час, що і раніше».

Три останні листи Мітчеллу, який створив
обкладинку для першого видання «Над прірвою в житі», були знайдені його
подругою Рут Лінке. Вона продала їх бібліотеці і музею Моргана, де знаходяться
ще 11 листів Селінджера до свого друга.

Одне з послань, разом з твором п’ятирічного
Моцарта і віршами чотирнадцятирічної Сільвії Платт, пробуде в експозиції музею
до 25 вересня. Останні два публіці покажуть уже наступного року.

Дебютний роман Селінджера «Над прірвою в
житі» (Catcher in
the Rye) вийшов 1951 року. Селінджер опублікував
ще декілька книг в 50-х – початку 60-х, проте з 1965 року, коли була
опублікована його остання повість «16-й день Хепворта 1924 року», вів життя відлюдника,
заборонивши перевидання своїх ранніх творів. Останнє інтерв’ю він дав у 1980
році.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Незважаючи на відмову від участі в публічному
житті, в 2009 році Селінджер знов потрапив у ЗМІ, після того, як швед Фредрік
Колтінг (Fredrik Colting) написав
сиквел до роману «Над прірвою в житі». Селінджер по суду заблокував видання
цієї книги. Вже після смерті письменника, в січні 2011 року, його спадкоємці
вирішили публікацію книги Колтінга.

У нечисленних інтерв’ю, даних після 1965
року, Селінджер не приховував, що продовжує займатися літературою, хоча і не
хоче публікувати свої книги.

Зокрема, його дочка
Маргарет стверджувала, що Селінджер «ніколи не переставав писати про сімейство
Глассів, що життя кожного з них було продумане ним до найдрібніших деталей, що
в сейфах письменника зберігаються невидані рукописи, але він не має ані найменшого
наміру видавати їх за життя».