Живий голос Григора Тютюнника прозвучав у Музеї літератури

465

Національний музей літератури разом із Центром літературної творчості Інституту філології Університету імені Тараса Шевченка вшанували 90-річчя від дня народження класика українського шістдесятництва Григора Тютюнника. Про це повідомляє umoloda.kyiv.ua.

Зібралися  в історичній залі бібліотеки раніше Колегії Павла Галагана, де навчалися відомі випускники Київського університету Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара та інші.

На початку заходу прозвучав (у запису) живий голос Григора Тютюнника.

«Григір заявив себе в літературі тоді, коли там уже міцно ставала на ноги когорта, котру в 1961 році Станіслав Рассадін назве шістдесятниками. Насамперед поети – Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Борис Олійник.

Згодом до них підтягнулися й молодші поети-шістдесятники: Світлана Йовенко, Василь Стус, Ганна Чубач. Поруч із ними по-шістдесятницьки тоді заговорили й літературні критики Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Віталій Дончик, Григорій Сивокінь, Микола Ільницький, трохи старші за них Віктор Іванисенко, Леонід Коваленко», – констатував у розповіді-доповіді професор Михайло Наєнко, лауреат Шевченківської премії, якого з Григором Тютюнником познайомили студентом ще у 1965 році.

Дехто з шістдесятників пробував свої сили і в поезії, і в прозі, а Григір Тютюнник, як видно, був народжений виключно для прози. Однак –  поетичної прози.

Раніше за нього у першій половині 1960-х років уже добре були знаними молоді прозаїки Євген Гуцало й Володимир  Дрозд, Валерій Шевчук і Роман Іваничук, а по-новому заговорили в прозі і представники старшого, воєнного покоління Олесь Гончар (роман «Людина і зброя», 1960), Григорій Тютюнник (роман «Вир», 1962),  Анатолій Дімаров (роман «І будуть люди…», 1964.

Михайло Наєнко нагадав: Григір свою першу книжку видав лише на 35-му році життя – збірка «Зав’язь» вийшла 1966-го. Вона засвідчила появу прозаїка з дуже тонким ліро-епічним голосом, якого бракувало ще з часів розстрілу Григорія Косинки (1934).

Фрагменти найвідомішої новели ювіляра  «Три зозулі з поклоном» проникливо прочитала провідна артистка Київського національного академічного Молодого театру, випускниця філологічного факультету КНУ Галина Стефанова, яка  мала одну зустріч із письменником.

У виконанні артистів Дмитра Вовчука, Людмили Русланової та студента кафедри режисури кіно і телебачення Національного університету імені Карпенка-Карого Сергія Сасина присутні на заході почули новели Григора Тютюнника «Ласочка» і «Оддавали Катрю». А Ігор Таран запропонував на бандурі свою інтерпретацію «Прелюдії» Дмитра Ревуцького.

Студенти класу бандури педагога Галини Савчук Національної музичної академії імені Петра Чайковського виконали пісні «Летіла зозуля» і «Вишиванка» (Ольга Миронова), «Закувала зозуленька» (Ігор Таран) та «Казав мені батько» (Дмитро Швець).

Останнє прижиттєве фото Григора Тютюнника, 1 березня 1980 р. (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України)

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!