Журналістка написала книжку про агентів КДБ і суддів, причетних до чернігівської справи Левка Лук’яненка

У київському видавництві “Темпора” вийшла перша книжка 23-річної чернігівської журналістки-фрілансерки, переможниці 7-го конкурсу художнього репортажу “Самовидець” Віри Курико “Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка”.

Про це авторка сказала в інтерв’ю для ukrinform.ua.

“Ми нашвидкуруч видрукували кількадесят примірників, аби презентувати книжку в Чернігові – у місті, де відбувалися описані в ній події. Поки що сюди привезли 18 перших сигнальних примірників, і на “Зеленій сцені” всі вони розійшлися. Але якщо книжка продаватиметься, то її додруковуватимуть”, – розповіла Курико.

За її словами, книжка — не про Лук’яненка, агентів КДБ чи суддів, а про людей, які оточували борця за незалежність України в період його життя в Чернігові й були “маленькими гвинтиками” репресивної системи.

Аби зрозуміти, хто й чому доносив на Лук’яненка та свідчив проти нього в суді, дівчина розшукала 20 людей, причетних до його чернігівської справи, і з майже половиною з них поговорила. Також їй було цікаво дізнатися, як вони сьогодні ставляться до подій 40-річної даності, як оцінюють свої вчинки.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Книжка має 200 сторінок і поки що невеликий наклад. Восени “Темпора” видрукує більше примірників і офіційно представить книжку.

Перша її презентація відбулася нещодавно в Чернігові на малій міській сцені у межах мініфестивалю “Зелена сцена”.

Як повідомлялося, Левко Лук’яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Городнянського району Чернігівської області, помер 7 липня 2018 року в Києві. В історію увійшов як правозахисник, громадсько-політичний і культурний діяч, борець за незалежність України, співзасновник Української гельсінської групи, народний депутат України, автор Акту проголошення незалежності України”, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року, письменник, філософ, патріот-дисидент. За просування ідеї здобуття Україною державної незалежності Лук’яненко провів у місцях позбавлення волі понад 27 років. Кілька місяців чекав страти у камері смертників.

У Чернігові дисидент мешкав із першою дружиною на вулиці Рокосовського, 41-б із січня 1976 року до арешту в грудні 1977-го. У червні 1978-го був засуджений Чернігівським обласним судом до 10 років позбавлення волі. Повернувшись із таборів, 1989 року Лук’яненко поселився у сестри в селищі Седневі Чернігівського району. Свої зібрання проводив у квартирі брата в Чернігові на вулиці Рокосовського, 49. За цією адресою та на седнівському будинку сестри встановлені меморіальні дошки.