Журнал «Новый мир» опублікував добірку віршів минулорічного
лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, поета Петра
Мідянки.
В передмові до публікації перекладач Аркадій Штипель,
звертаючись до читачів журналу, пояснив, чому саме його зацікавила лірика цього
самобутнього поета із Закарпаття. По-перше, йому дуже подобаються вірші Петра
Мідянки, насамперед своїми чіткими реаліями і виразністю, компактністю у
поєднанні з формальною витонченістю, а також широким використанням
діалектизмів. А, по-друге, Аркадія Штипеля спонукало взятися за цю справу й те,
що у середовищі літературознавців нібито існує думка про складність перекладу
лірики Петра Мідянки іншими мовами.
«Взагалі-то переклади з близькоспоріднених мов складні хоча
б тому, що перекладач змушує себе віднайти зовсім іншу міру точності, аніж при
перекладі з далекої мови, ‑
розмірковує Аркадій Штипель. – Особливо тоді, коли перекладаєш вірші як у Петра
Мідянки, що відзначаються простотою і неприкрашеністю. Здавалося там, де
можливий буквальний переклад, часто виявлялося, що це не природно
звучить російською мовою. Крім того, лишалась проблема діалектичних слів і
зворотів. Якщо їх перекладати буквально – втрачається колорит, а якщо зберегти
всі діалектизми, теж погано, оскільки їх дуже багато».
Цікаво, що крім передмови та власне самої лірики Петра
Мідянки у перекладі російською є ще й післямова до загальної публікації у
журналі «Новый мир», автором якої є літературознавець Інна Булкіна. Авторка
акцентує увагу читачів часопису на тому, що Петро Мідянка уособлює поета, який
сьогодні відроджує призабуті мовні і культурні пласти, характерні для
найзахіднішого регіону України. Аналізує вона і незвичайний побут письменника,
що, безперечно, сформував його світосприйняття: «У нього власне селянське господарство,
живність, сад й город. Його легко уявити персонажем грецької ідилії…».
Додамо, що журнал «Новый мир» надрукував вірші Петра Мідянки
у перекладі Аркадія Штипеля з ліричної збірки «Луйтра в небо», за яку її автор
удостоївся Шевченківської премії 2012 року.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал