Збірник народних пісень презентовано в Національному музеї літератури

У Нацiональному музеi лiтератури України вiдбулась презентацiя збiрника українських народних пiсень у записах творчого
подружжя письменникiв i   народознавцiв,
членiв НСПУ Надii
Данилевськоi та  Миколи
Ткача «Чумарочка рябесенька» (Нiжин, видавництво «Аспект-Полiграф», 2011, 224 стор., наклад 100 примiрникiв).

Книгу видано коштом авторiв видання.

До збiрника увiйшли рiзнi українськi народнi пiснi: колядки, щедрiвки, маланки, вiншiвки, засiванки, веснянки, купальськi, петрiвчанi, зажинковi,
обжинковi, колисковi,
жартiвливi, балади, солдатськi, молодецькi, плачi, родиннi, соцiально-побутовi,
застiльнi, про кохання, невольничi, варiанти традицiйного
українського весiлля з Чернiгiвщини та Черкащини.

В своiх виступах Надiя Данилевська
та Микола Ткач розповiли, яку титанiчну
роботу вони провели в 80-90 роках минулого столiття
пiд час своiх поiздок
по збиранню народних пiсень в селах Чернiгiвщини та Черкащини.

Автори збiрника – лавреати лiтературних
премiй «Благовiст» та iм. М.М. Коцюбинського. Вони вже видали фольклорно-етнографiчнi збiрники : «Вийди, вийди, Iванку»
(1993), «Клечальний мiст» (1995), «Iшов
Миколай»(1996), «Перетик» (2000), «Хлiб наш насущний» (2003), «Ой
ти, калито, ой, медовая» (2004), «Просили батько, просили мати» (2005), «Ой ти,
просо-волото»  (2008), упорядкували книги
творчоi  спадщини
письменника, етнографа i  публiциста Д.М. Мороза.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Своїх колег привітали Іван Драч та член Спілки журналістів Вікторія Валько.

Також вітали Надiю Данилевську та Миколу Ткача члени  «Чернігівського
земляцтва».

У передмові до збірника автори зазначили, що наше суспільство увійшло у
сферу ринкових відносин. Відтак,  у ринок
нерозумні діячі загнали мистецтво та культуру. А від цього діячі культури та
мистецтва постали на межі виживання, можновладці обернули їх на жебраків.

Письменники за свої твори не тільки не отримують гонорар, як це було раніше
в СРСР, а повинні видавати їх своїм коштом, а потім самі змушені їх продавати.

Збірник «Чумарочка рябесенька»
стане в пригоді мовознавцям,
фольклористам, викладачам, студентам, учителям і учням, а також усім, кому не
байдужа доля української культури. Але наклад цього видяння дуже мізерний –
всього 100 примірників. I хто ж ним зможе користуватися?

Пам’ятаю, як в 60-70-х
роках минулого століття в бібліотеці журналу «Перець» виходили книжечки-метелики.
В одній з них було надруковано таке:

«Про хусточку
поемку написав,

А жіночці купив за неї шубу».

А зараз, щоб написати поему про хусточку і видати її, то поету потрібно продати шубу жіночки  і ці кошти виплатити
видавництву.

При такому
відношенні до культури держава не має майбутнього.

 

Микола Букатий