У
Києві Оксана Забужко презентувала книжку «Оксана Забужко, Юрій Шевельов.
Вибране листування на тлі доби. 1992-2002».
Це видання містить 57 листів, які належать письменниці та
одному із найвідоміших українських мовознавців XX століття, культуролога і професора Колумбійського університету
Юрія Шевельова-Шереха. Це
листування супроводжується докладними коментарями Забужко, а також їхні
творами, котрі обговорюються у листах.
Як
розповіла Оксана Забужко, вперше ця книжка презентована була у Харкові – у
рідному для Юрія Шевельова-Шереха місті. «Ті, хто був в останні хвилини із ним,
розповідали мені, що він все просив: «Підіть, купіть квиток до Харкова», – каже
письменниця.
За
словами авторки книжки, Юрій Шевельов заслуговує в Україну і на більшу увагу, і
на більшу повагу. Дотепер на батьківщині відомого славіста і професора виходило
кілька книжок, до того ж досить невеликим тиражем – не більше 1 тис.
екземплярів.
«Для
мене ця книжка не лише моральним, але й культурним обов’язком. У цьому виданні
– двоголосся. Це – лист на лист. Це 57 листів: 28 – моїх і 27 – його. Це те, що
сам Юрій Володимирович називав епістолярним романом. Це – зрештою історія
дванадцяти років знайомства, дванадцяти років взаємин, дванадцяти років
культурного діалогу. Утім, мені видається, що першими читачами цієї книжки мали
б бути ті, хто все ж таки знає, хто такий Юрій Шевельов, з філологічною
підготовкою. Хто отримає задоволення від мовної гри, від тих алюзій, від тих сюжетів,
які обговорюються», – вважає Оксана Забужко.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Для
того, аби для сторонніх читачів був зрозумілий її діалог із Юрієм Шевельовим,
Забужко зробила спеціальні примітки та пояснення. Авторка каже, що перебираючи
це листування, вона поглянула на себе п’ятнадцятирічної давності і вразилася
тим, як вона погано розуміло старого патріарха. «Він був для мене навіть не
«дєдушкою», як він підписувався. Він був для мене втраченою культурою, останнім
представником розстріляного Відродження, перед яким мені залежало насамперед на
якомусь санкціоную чому голосі історії. Упродовж усіх дванадцяти років нашого
знайомства він був для першим читачем моїх творів. Тобто отримати від нього
оцінку це було однаково, скажімо, як від Зерова. Тебе похвалив Шевельов це все
одно, що тебе похвалив Зеров, Драгоманов чи одразу Потебня чи Сковорода», –
каже Забужко.