17 – 18 жовтня у Пущі-Водиці під
Києвом проходив черговий з’їзд Національної спілки письменників України.
Головна інтрига з’їзду – чи втримається Яворівський в кріслі голови Спілки –
залишається нерозв’язаною.
На з’їзді мало місце грубе порушення
Статуту НСПУ.
Незважаючи на те, що Статут чітко регламентує, що одна особа може обиратися
головою Спілки не більше ніж на два терміни підряд, Яворівського знову – втретє
— було висунуто кандидатом на цю посаду. Як він повідомив з трибуни з’їзду, перший термін (2000 – 2006 роки) йому не може бути
зараховано, оскільки в 2006 році було прийнято поправки до Статуту, відтак
головування цієї особи в 2006 – 2011 роках, виявляється, слід вважати першим терміном. (Подібний фокус
свого часу не пройшов у Кучми, однак у Яворівського – пройшов. Слід визнати, що
«головний письменник країни» може дати фору далеко не лише Кучмі, який
порівняно з Яворівським за ступенем демагогії і крутійства виглядає політичним
«пацаном»).
У списки на голосування було внесено три кандидатури: Віктор Баранов,
Леонід Талалай і Володимир Яворівський. Результати голосування: за Баранова –
156; за Талалая – 14; за Яворівського – 149.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Проте голосів, поданих за В.Баранова, виявилося недостатньо,
оскільки, згідно зі Статутом Спілки, обраним голова вважається за умови
отримання ним 50% + 1 голос. Голова лічильної комісії з’їзду А.Гай повідомив, що
для перемоги В.Баранову не вистачило всього два голоси.
Прикро, але майже два десятки делегатів не голосували взагалі, а дехто
запізнився на голосування. Справа в тому, що паралельно з голосуванням у
їдальні розпочався обід з горілкою і вином, і дехто з делегатів,
очевидно, віддав перевагу задоволенню шлунка і запамороченню голови,
проігнорувавши можливість нарешті позбутися одіозного Яворівського, який
фактично загнав Спілку в глухий ступор, перетворивши її на власний
«бізнес-проект».
Спроби делегатів переголосувати – така можливість обумовлена в Статуті –
були бойкотовані головою лічильної комісії і окремими прибічниками
Яворівського. Крапку поставив сам Яворівський, повідомивши, що через місяць «ми
знову, браття і сестри, зберемось на наш одноденний з’їзд і вирішимо, кому бути
головою». Намагання делегатів все-таки поставити питання про переголосування
були перервані звуками Державного гімну.
Втім, з’їзд не було закрито, оскільки питання про його закриття не голосувалося.
Таким чином, треба ставити питання не про новий з’їзд – з новими, більш
ретельно відфільтрованими Яворівським делегатами, а — про другий етап з’їзду — з тими ж делегатами, котрі були 17 – 18 жовтня.
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ