Виставку ескізів втрачених об’єктів монументального мистецтва відкриють у Києві

785

Виставку ескізів втрачених об’єктів монументального мистецтва 1960–1980 років відкриють 19 серпня у київській галереї “Дукат”.

Про це повідомляє ukrinform.ua з посиланням на організаторів.

“На виставці буде представлено ескізи пам’яток українського монументального мистецтва 1960–1980-х років, які були знищені або частково втрачені протягом кількох останніх десятиліть. Серед їх авторів – знакові художники епохи: Алла Горська, Опанас Заливаха, Валерій Ламах, Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Федір Тетянич. Більшість з експонованих робіт будуть демонструватися публічно вперше”, – ідеться в повідомленні.

Зазначається, що монументалістика, підйом якої асоціюють з хрущовською відлигою, відігравала роль комунікатора ідеології та водночас була простором, де художники могли експериментувати з матеріалами, техніками, засобами виразності. Ширший за “єдиний творчий метод”, цей простір, однак, існував у межах мистецтва в умовах тоталітарного режиму.

Тож коли у 1964 році Алла Горська, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук і Галина Зубченко виконали ескізи та попередній варіант вітража “Шевченко. Мати” для фойє Червоного корпусу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, цей витвір мистецтва як “ідеологічно ворожий” було знищено відразу після монтажу.

1982 року дві тисячі квадратних метрів горельєфів Стіни Пам’яті на Байковій горі було замуровано у бетон через невідповідність принципам соціалістичного реалізму. На той час автори, Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, працювали над реалізацією свого проєкту тринадцятий рік.

Радянські ідеологи позбулися розписів Бориса Плаксія на стінах кафе “Хрещатий Яр”, бетонної композиції “Дерево життя” Галини Севрук та іншого безцінного монументального спадку.

Також зауважується, що, на жаль, і в наші дні регулярно з’являються новини про руйнацію творів монументально-декоративного мистецтва, часто разом із архітектурними спорудами, для яких вони створювалися. Це скульптурна композиція “Дніпровські хвилі” Ернеста Коткова у Дніпрі, мозаїчне панно Валерія Ламаха на будівлі спорткомплексу “Текстильник” у Тернополі; у Києві — керамічний рель’єф “Краків’яни і гуралі” у колишньому кінотеатрі “Краків” (художники Леонід, Олексій та Едуард Капітани), унікальне оформлення та розписи за мотивами народного мистецтва в ресторані “Дубки”, керамічне панно Галини Севрук “Місто на семи горбах” у готелі “Турист”.

“Не захищені законодавством, такі об’єкти нищаться через приватні інтереси бізнесу чи бажання утеплити фасад. За іронією долі, півстоліття тому ці твори люто критикувалися через невідповідність соцреалістичним канонам. Сьогодні ж вони стигматизуються як “радянські”, що не сприяє усвідомленню необхідності їх збереження. Це історія про соціальну амнезію, колективну неспроможність працювати зі своєю спадщиною та відтворення історичних сценаріїв: сьогодення наслідує практики СРСР щодо пам’яток історії”, – акцентують організатори виставки.

Відкриття виставки “Карта пам’яті” відбудеться у четвер, 19 серпня о 19:00. Адреса галереї “Дукат”: вул. Володимирська, 5.

Виставка ініційована арт-фундацією “Дукат” спільно з Фондом АРВМ.

 

Прокоментуєте?