ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

ЮРІЮ МАКАРОВУ, ГОЛОВІ КОМІТЕТУ З НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (ВІД ГРУДНЯ 2019 Р.)

Копія:  Адміністрація Президента України,

Копія: Національна Спілка письменників України,

Копія: Буквоїд,

Копія:  ЗМІ,

Копія:  мережа Інтернет,

Копія:  Фейсбук

Античні мудреці логічно заявляли: «Горе переможеним». Проте ця фраза мала ще й суттєве  логічне продовження: «Горе переможеним, тому що їхню історію напише ворог».  Я розумію, з якої причини й український народ справедливо акцентує, що «після бійки кулаками не махають». Проте Національна премія України імені Тараса Григоровича Шевченка – надзвичайно важлива державна подія, а не примітивна дитяча забавлянка у «ксьондза в вереті», тому мовчати на відверте нехтування всіма правилами об’єктивності експертних висновків, моралі, толерантності й посадової добропорядності/доброчесності насамперед особисто із Вашого боку, Юрію Макаров,  я принципово не хочу й не можу. Переконана, що до мене приєднаються сотні, якщо не тисячі українців і українок.

Отже,

1. Ваш минулорічний експерт Назаренко М. цього року став номінантом на Шевченківську премію, і, звичайно, дотримуючись правила «свій до свого по своє», йому Вами вже заздалегідь ввімкнено зелене світло. Я прекрасно розумію, що Ви особисто  – не юрист, а тільки журналіст, але не розуміти, що означає термін «КОРУПЦІЯ», Ви апріорі не можете. А те, що кандидатуру М. Назаренка як особи, причетної до роботи Шевченківського комітету під Вашим керівництвом  й у час Вашої теперішньої каденції на посаді Голови Шевченківського Комітету, а значить, людини, особисто знайомої з Вами й багатьма іншими членами цього органу, Ви зобов’язані  були відсіяти вже в першому турі конкурсу, але цього не зробили, – це вже  ЧИСТОЇ ВОДИ  КОРУПЦІЯ. Якщо ж ще й вирішите надати М. Назаренкові  Шевченківську премію, то цей факт уже взагалі потягне на кримінальну справу (PS. Я не погрожую – тільки попереджую, що незнання законів не звільняє від відповідальності перед законом).
2. Під час Вашої каденції на посаді Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (від грудня 2019) Шевченківський комітет постійно спричинявся до таких недопустимих огріхів, яких не дозволяв собі ніколи раніше (навіть у найтяжчі радянські часи) ніхто й ніколи. Наприклад, той же Ваш колега Михайло Назаренко минулого року   ПО-ХАМСЬКИ розправився з Наталею Дзюбенко-Мейс у своєму експертному висновку, називаючи її поезію «банальною і навіть не вториннною, а третинною» і взагалі поводячись так, наче агресивний задеркуватий півень, який нападає на всіх і вся поблизу власного подвір’я навіть без жодної причини (PS.  Я маю на увазі лише свійського птаха, і нічого більше). А на завершення свого опусу М. Назаренко ще й посмів добити морально екс-номінантку риторичною фразою у стилі радянських часів: «Ще питання?»
3. Ви особисто також заявили Н. Дзюбенко-Мейс, що вже у першому турі конкурсу відсіюєте всіх номінантів, які не володіють іноземною мовою. Як таке явище назвати? Маренням голубої жирафи? (PS. Це тільки метафора!) На знання іноземної мови не перевіряють навіть комінантів на Нобелівську премію, а Ви, виявляється, це робите? Яким чином? Індивідуально приймаєте в номінантів екзамен? Та й положенні про Шевченківську премію такої вимоги до номінантів – володіти іноземною мовою – нема!!!. З Вашого боку – це махрове САМОУПРАВСТВО і зловживання Вашою високою посадою!!!
4. Тим часом у царині поезії Ваш експерт М. Назаренко – типовий профан, адже не є ні професійним поетом, ні літературним критиком, ні науковцем у сфері трактування й аналізу лірики. Врешті, про цю людину в Україні ніхто нічого й не знав, поки він (усього лише рядовий кандидат наук. і не більше) не взявся нападати на всіх і вся з різноманітних причин і розглагольствувати на різні теми (напевно, з причини ейфорії від статусу експерта Шевченківського комітету)! До того ж, ваш горе-експерт абсолютно не взяв до уваги ні того, що Н. Дзюбенко-Мейс – надзвичайно талановита й давно визнана сучасна українська поетка, вірші якої навіть увійшли у чинну шкільну програму (автор програми – покійний Анатолій Фасоля) для 11 класу, ні того, що вона – вдова покійного Джеймса Мейса, який на найвищий рівень підняв тему Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні, ні того, що за віком ця ЛЮДИНА Вашому М. Назаренкові особисто в матері годиться (щоправда,  Боже, борони мати такого «синочка» взагалі!), що вона – ЖІНКА (але ж Ваш експерт М. Назаренко, виявляється,  зеленого уявлення не має, що таке сексизм і що таке необхідність толерантності у ґендерних стосунках чоловіків із представницями жіночої статі, а також  яка нині існує узаконена відповідальність за грубі хуліганські порушення ґендерного характеру й відповідних норм зловживання посадовим становищем). Знову PS. На жаль, про відвертий глум М. Назаренка над Н. Дзюбенко-Мейс я  дізналася аж тепер, оскільки дуже довго й тяжко помирала від раку моя мама, і я в останній рік не мала можливості й угору глянути.
5. З усією відповідальністю заявляю, що «дослідження» М. Назаренком Т. Шевченка – аж ніяк не рівень належної академічної обсервації, Юрія  Барабаша (Москва) чи, на жаль, уже покійних Євгена Сверстюка (Київ) та Івана Дзюби (Київ). Яку ж наукову методологію використовує кандидат наук М. Назаренко? Жодної! Пише і видає друком, що йому на язик зі слиною спливає, або що, образно кажучи, він зі стелі зняв або з власного пальчика висмоктав! Тобто всі його «художества» (від слова «худо») – всього лише нікчемний рівень Олеся Бузини, якому таки свого часу добряче натовк безстидне «личко» старенький Сергій Плачинда. Те, що скоїлося з О. Бузиною зовсім недавно, врешті, мало би стати уроком для подібних людців, бо ж українці за Т. Шевченка щонайбільше можуть зробити тільки те, що вчинив С. Плачинда, але аж ніяк не забирати життя в чергового ліліпута, який замахнувся на ГЕНІЯ.
6. Я зумисно випускаю Назаренкові дилетантські претензії до чинних підручників 11 класу з української літератури фактично всіх авторів і авторських колективів, в тому числі й мого (у співавторстві), чи не єдиного нині чинного підручника (11 клас) профільного рівня (для класів з поглибленим вивченням української літератури). PS. Інша річ, що за потреби можу ще раз і навіть ще більш широко й розгромно, ніж це вже недавно зробила, й це питання також висвітлити в пресі чи в мережі Інтернет.
7. Кандидат наук з російської літератури, М. Назаренко постійно безвідповідально береться характеризувати творчість українських письменників, найчастіше взагалі навіть не читаючи їхніх творів. Така справа ним часто-густо доводиться до повного абсурду, як і студії, нібито присвячені творчості Т. Шевченка, хоч насправді скеровані на приниження Кобзаря, висміювання і відвертий глум.
8. Також, наприклад, М. Назаренко вважає, що роман В. Підмогильного «Місто» набагато потужніший художньо від романістики Ф. Достоєвського. Але ж це зовсім не зіставні митці ані світобаченням, ані психологією художнього мислення! Порівнювати їхні твори – це все одно, що дублювати постановку проблеми, поставленої  античними софістами: «Крокодил – більше довгий чи зелений?»
9. Звичайно, що й номіновані прозові твори М. Назаренка на Шевченківську премію – його ж убогого рівня професійної підготовки, яка не дозволяє цьому претендентові взагалі високоякісно аналізувати й оцінювати літературні надбання Кобзаря. Псевдо-ідея цього автора, що поети-романтики були талановитіші від Тараса, взагалі не аргументована , бо, як уже було метафорично сказано, висмоктана Назаренком з власного пальчика, як і всі численні його «умовиводи»,.
10. І наостанок. Цього року на Шевченківську премію номінувався мій роман-експеримент «Тетраедр» – перший у сучасній літературі повноцінний метажанр. Уже в першому турі Шевченківською комісією його було без жодної аргументації  безпідставно відхилено, очевидно, тому, що  ніхто з Шевченківського комітету навіть не спромігся прочитати цю книгу на 412 сторінок і ніякого висновку експерта / експертів про власний твір я так і не змогла отримати.
11. Мені особисто кривдно? Ні! Своїм «Тетраедром» я вивела українське красне письменство на питомо європейський рівень, як це робили й роблять багато нинішніх талановитих письменників і письменниць. Так, я передчувала, що саме через конфлікт із М. Назаренком із проблеми підручників з української літератури, коли він залучив до обговорення некомпетентних глибоких віком пенсіонерок, які з нудьги зеленої почали вимагати від мене переписати «Диво» П.Загребельного, «якщо там є такі помилки», й взагалі постійно висловлювати завідомо дикі претензії (як, наприклад,  одна з них, якась Толмачова, яка помножила ціну підручника на тираж і мало не зомліла від гігантської суми: «А добре ж ви на підручниках заробляєте!»), – мій «Тетраедр» можуть «зарубати». Проте це не було єдиною причиною.
12. В інтерв’ю з Любов’ю Голотою я вказала й на кілька інших вагомих причин: «Думаю, що мої шанси на Шевченківську премію, як в тому анекдоті:  50 на 50. Власне, або отримаю, або ні, оскільки є кілька важливих хитких моментів. Тобто премію не присудять, якщо: а) хтось із членів комісії  впізнає себе в героях/героїнях мого роману, як упізнав себе О. Ватченко в образі Володьки Лободи; б) якщо прекрасні й всесторонні образи єврейок Лінди й Песі комусь раптом стануть кісткою в горлі; в) якщо втрутиться Його Величність Випадок і виявляться більш достойні претенденти/претендентки і художньо досконаліші твори; в) якщо спрацює «людський фактор» насамперед із боку одного «мена»-експерта, який мокрим рядном безпідставно напався на мій підручник, і, закономірно, отримав такої «здачі», що, надіюся, вже надалі більше не братиметься за те, про що не має найменшого поняття і що його інтелектуальному рівню просто  непосильне й недоступне; г) якщо мій твір ніхто з Шевченківської комісії узагалі не прочитає – голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров сам же недавно заявив, що члени Шевченківського комітету працюють на громадських засадах, тобто ніхто їм за роботу взагалі нічого не платить, а ним сказане на рівні алюзії (натяку) означає, що брати на себе навіть прочитання «по діагоналі», а не те що належний аналіз, наприклад, моєї  книги на 814 сторінок ніхто з членів Шевченківського комітету апріорі не буде, тим більше, що світло систематично вимикають, а осінні світлові дні короткі». Але, врешті, справа зовсім не особисто в мені й навіть не в моєму «Тетраедрі». І навіть  не в тому, нібито я хочу від Ю. Макарова якихось пояснень чи вибачень. Останнє мені взагалі «без надобності», як одіозному персонажеві комедії Івана Карпенка-Карого Терентію Гавриловичу Пузирю – Іван Котляревський. Справа в злочинному порушенні доброчесності й доброчинності нинішнім Шевченківським комітетом під керівництвом Ю. Макарова в цілому.
13. Більше того, й набагато раніше від нинішніх колізій Національна Спілка письменників України пропонувала ввести в Шевченківський комітет чотирьох письменників (академіка Миколу Жулинського, вже покійного Михайла Слабошпицького, Павла Мовчана й Михайла Сидоржевського), але Ю. Макаров категорично відмовився це зробити, а тому теперішньому Шевченківському комітеті нема жодного представника від НСПУ, а це вже взагалі– нонсенс!
14. PS. Аргументації Ю. Макарова, що він особисто й увесь йому підпорядкований Шевченківський комітет з присудження Національної премії імені Тараса Григоровича Шевченка працює на громадських засадах, тобто безоплатно, у принципі взагалі казуїстичне. Як відомо, порядним людям за честь не платять. Більше того, вимагати грошей за подібну високу посаду  Голови Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка – взагалі жлобство (вибачте за русизм). Для зіставлення й порівняння: хто ж платить батькам за виховання їхніх власних дітей? Хто ж платить дітям за догляд за рідними немічними батьками? Врешті, хто платить рівну ціні їхнього життя суму воїнам ЗСУ, які жертовно віддають його, щоб жила Україна? Посадою Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Ю. Макаров мав би гордитися, дорожити нею, а не у своїх письмових виступах скиглити і нарікати на відсутність заробітку на цьому поприщі. Просто стид і ганьба читати  такі «одкровення». Жоден голова комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка до такого низького рівня самоатестації ніколи не опускався!

Отже, як свідома українка, яка вище всього ставить закон і порядність у Державі, ВИМАГАЮ:

1. Особисто від Юрія Макарова:  Зважаючи на недопустимі огріхи у  роботі на посаді Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, негайно скласти свої високі повноваження, не підставляючи НАШОГО ПРЕЗИДЕНТА – ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО,  якого ми, громадяни Української держави, стовідсотково  поважаємо й підтримуємо як пасіонарія і патріота, незважаючи на те, чи під час президентських виборів голосували «за», чи «проти» його кандидатури, власне, глибоко шануємо нинішнього  істинного вождя політично зрілої української нації, який згідно президентських повноважень своїм указом затвердив чинний склад Комітету Шевченківської премії і продовжив повноваження Голові Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Ю. Макарову;

а також ПРОШУ:

1. Створити відповідну комісію і провести належне розслідування перелічених мною вище зловживань Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка – Ю. Макарова;

2. Кошти, державою забезпечені на відзначення лауреатів Шевченківської премії-2023, зважаючи на численні неприпустимі огріхи в роботі нині чинного Шевченківського комітету і особисто Ю.Макарова , передати для потреб ЗСУ, а всім номінантам 2022 р. автоматично дозволити брати участь у конкурсі на здобуття Шевченківської премії наступного року.

Ольга Слоньовська, письменниця

(місто Івано-Франківськ)