Викладачка Кембридзького університету Дарія Маттінглі, отримавши на рецензію книжку «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» Віталія Огієнка, виявила в ній плагіат своїх ідей та речень.
Як пише ua.news, про це Дарія Маттінглі повідомила у facebook.
Видавництво «Віхола» цього року видало книжку українського історика, колишнього працівника Українського інституту національної пам’яті Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми». Проте у ній виявили плагіат.
Як зазначила викладачка радянської історії в Кембридзькому університеті Дарія Маттінглі, вона отримала книжку Огієнка на рецензію.
«У розділі про призвідців Голодомору на місцях я побачила свої вже опубліковані ідеї, припущення, концептуальні підходи, і навіть цілі речення без посилання на мене. Спочатку я не вірила своїм очам! У книзі є плагіат робіт Наталії Романець й Оксани Кісь. Я у прекрасній компанії», – написала Маттінглі.
Вона уточнила, що звернулася до автора з цього питання. У відповідь вона отримала «безліч виправдань – від «мені ніхто не підказав» і «такий формат книги», до «але Вас згадано у списку» загальної літератури до розділу і «я завжди так дивно пишу». Маттінглі наголосила, що автор «Голодомору. Історія неусвідомленої травми» дорікнув їй у тому, що вона не погодилася раніше написати анотацію на книжку, що, на думку Огієнка, запобігло б такій ситуації зараз.
«Потім пішли повідомлення «давайте домовимося» і просто пасивно-агресивні про те, що я обрала не ту людину для «політизації» і він мене не боїться тощо. Я не відповіла на жодне повідомлення. Я вирішила прочитати інші роботи автора, щоб перевірити, чи не сталася прикра помилка. У своєму розділі до чудової колективної праці «Радянське «я» і радянське «ми» між ідеологією і реальністю» автор розглядає, як стаханівський рух був частиною політики упокорення на прикладі Марії Демченко, Надії Заглади і Паші Ангеліної. Саме цих стахановок беру за приклад у своїх статтях і виступах про призвідниць і докторській дисертації. Можливо, це збіг. Так само збігаються більшість джерел, якими я послуговуюсь, і використовує пан Огієнко», – зауважила викладачка Кембридзького університету.
Вона також навела порівняльну таблицю, де вказала приклади збігів у текстах своїх робіт та Віталія Огієнка.
«Плагіат – це не політизація. Плагіат – це плагіат. Одразу після неприємного «відкриття» мене підтримали українські колеги і це важливо для мене. Дякую. Це також свідчить, що плагіат вже не толерується», – додала Маттінглі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал