Вдруге, тепер уже за часів державної незалежності, в Україні
здійснено факсимільне відтворення рукописної збірки «Три літа» Тараса Шевченка,
оригінал якої зберігається у відділі рукописних фондів та текстології Інституту
літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Цей видавничий проект реалізовано
нинішнього року державним видавництво
«Либідь» у рамках бюджетної програми «Українська книга» і приурочено 200-літтю
від Дня народження Великого Кобзаря.
Вперше факсимільне видання збірки «Три літа» Тараса
Шевченка, що є національною реліквією, унікальною пам’яткою української
літератури відбулось ще 1966 року за участі відомого вченого-шевченкознавця,
тодішнього директора Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка у Харкові, лауреата
Державної премії ім.Т.Г.Шевченка Євгена Шабліовського.
Ніби прийнявши естафету від авторитетного попередника,
нинішній директор Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка, академік НАН України
Микола Жулинський написав вступне слово до факсимільного видання 2013 року, а
його колега – кандидат філологічних наук Сергій Гальченко упорядкував та
підготував примітки до книги.
У передмові до видання Микола Жулинський фахово аналізує
художню цінність збірки лірики «Три літа» Тараса Шевченка в контексті всієї
його поетичної творчості, досліджує соціальну мотивацію появи безцінних творів
з-під пера Великого Кобзаря: «Збірку «Три літа» можна назвати книгою духовного
прозріння, оскільки вона втілила якісно нове поетичне переживання Шевченком
національних драм і трагедій, паплюження святинь і покалічення українських доль
та духовне осягнення необхідності й неминучості «національної самокритики»*,
вимогливого самоаналізу й болісного усвідомлення втрати «світу тихого, краю
милого» ‑ України».
Зазначимо, що для зручності прочитання лірики Тараса
Шевченка видавництво «Либідь», крім відтворення рукописних творів із збірки
«Три літа», в другій частині книги розмістило їхній друкований варіант у
сучасному українському правописі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
*Слова в цитаті
належать шевченкознавцю Юрію Барабашу.