Відкрилася онлайн-виставка до 130-річчя від дня народження українського письменника та науковця Віктора Петрова. Про це повідомляє csamm.archives.gov.ua.
10 жовтня (за старим стилем) 1894 року в Катеринославі (нині – Дніпро) народився Віктор Платонович Петров. Його юність припала на часи національно-визвольних змагань, подальший розвиток відбувався в середовищі неокласиків, до яких належали М. Рильський, Юрій Клен, родина Зерових. 1930-ті рр. Далі були Друга світова війна, німецька окупація, українська діаспора, таємниче зникнення і знову Київ. Життєвий шлях Віктора Петрова певною мірою є синонімом українського ХХ сторіччя – тут є все: праця в ім’я науки, кохання, відданість ідеям і разом з тим злами, перипетії, білі плями і контраверсії.
Віктор Домонтович, Віктор Бер, Віктор Петренко та Борис Веріґо, В. Плят, А.Семьонов – це все Віктор Петров – людина, чиї обрії науково-творчих і професійно-особистісних здобутків не вкладаються в якусь одну конкретну галузь знань.
Результатом міждисциплінарності вченого стали ємні біографічні дослідження життєтворчості Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Пантелеймона Куліша та ін. Властивим для Віктора Петрова було сприйняття спадку тієї чи іншої видатної особистості, крізь призму біографії. Він започаткував в українській літературі явище романтизованої біографії (романи «Аліна і Костомаров», «Романи Куліша», незавершений твір цього жанру про Марію Вілінську (Марко Вовчок)). У літературній творчості Петрова наскрізною є тема філософії любові і кохання, представлена у «Дівчинці з ведмедиком» і «Докторі Серафікусі». Автобіографічним можна вважати роман «Без ґрунту», де автор висвітлює образ української дійсності двадцятих – початку тридцятих років ХХ сторіччя та питання збереження власної ідентичності та інтелектуальної самостійності під тоталітарною лупою. У нарисі «Українські культурні діячі – жертви більшовицького терору», написаному у 1940-х роках, крізь призму особистих трагедій – Григорія Косинки, Дмитра Фальківського, Євгена Плужника та інших – автор описує стан української літератури першої половини ХХ ст.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У першому ряду: Юрій Клен, Павло Филипович, Борис Якубський, Максим Рильський.
Другий ряд: Віктор Петров, Микола Зеров.
Інша площина реалізації Віктора Петрова – етнографія і фольклористика. У часи роботи в Етнографічній комісії ВУАН очолював експедиції з метою вивчення професійної субкультури дніпровських лоцманів і чумаків. У фокусі його досліджень перебували питання етногенезу української нації, поєднуючи їх з археологічними дослідженнями Скіфів, Трипільської, Черняхівської і Зарубинецької культур, учений фактично започаткував окремий напрям – етноархеологію (праці «Походження українців», «Етногенез слов’ян», «Українці Башкирії», «Український фольклор», «Готи на Україні та культура полів поховань», «Скіфи мова і етнос»). Вінцем різновекторних наукових студій і пошуків Віктора Петрова стала власна концепція історичного часу – теорія епох.
З нагоди 130-річчя від дня народження, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва презентує виставковий проєкт, та презентує низку архівних документів Віктора Платоновича Петрова з його особового фонду (ф. 243), а також фондів: українського літературознавця, поета, перекладач Миколи Костянтиновича Зерова (Ф № 28), українського правознавця Микола Прокопович Василенко (Ф № 542), українського бібліографа, колекціонера, театрознавця і літературознавця Юрія Олексійовича Меженка (Ф № 365), культуролога, кінокритика та видавця Романа Мироновича Корогодського (Ф. № 1297) та ін.
У межах проєкту представлено документи до біографії родини Петрових, творчі матеріали з філології, біографістики та етнографії, матеріали до літературних творів, епістолярії, окремі світлини та інші документи.
Принагідно нагадуємо про «етикет спілкування» з розміщеними в межах проєкту архівними першоджерелами, які розміщено з ознайомлювальною метою і при використанні інформації з них посилання на автора та місце зберігання є обов’язковими.