Відійшов у вічність відомий письменник, Шевченківський лауреат Роман Горак.
Про це повідомляє пресслужба Львівської організації Національної спілки письменників України.
«Із глибоким сумом інформуємо, що у неділю 16.11.2025 вранці, відійшов у вічність Роман Горак — письменник, дослідник життя й творчості Івана Франка, Ірини Вільде й багатьох інших видатних особистостей, культурний діяч, лауреат Шевченківської премії та великий патріот.
Похорон відбудеться 18.11.2025 о 10:00 у храмі Архистратига Михаїла (Львів, вул. Винниченка, 22); чин останнього цілування – у церкві Благовіщення за адресою: Городок, вул. Коцюбинського 5; поховання – на Городоцькому міському кладовищі (Городок, вул. Січових Стрільців)».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
16 листопада 2025 р. у вічність відійшов письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка і низки літературних премій (ім. І.Франка, М. Возняка, П. Куліша, Б. Лепкого та ін.), член Національної спілки письменників України, Заслужений працівник культури України, науковець, літературно-мистецький критик, сподвижник музейної справи, педагог низки українських вишів, дослідник української культури Роман Дмитрович Горак.
Уродженець містечка Городок на Львівщині, початкову освіту Р. Горак здобув у школах рідного містечка, відтак навчався на хімічному факультеті львівського державного університету ім. І. Франка. По закінченні навчання, завершив 1971 р. аспірантуру в університеті, а 1972 захистив кандидатську дисертацію, здобувши вчене звання кандидата хімічних наук. Як хімік мав також кілька винахідницьких патентів. Відтак працював у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах України (у містах Хмельницькому, Бориславі, а в 1974-1992 роках був старшим науковим співробітником Львівського Медичного Інституту).
З років навчання мав великий інтерес до української літератури. Багато для цього причинилося його літературно-мистецьке оточення, глибока самоосвіта, спілкування в студентські роки з письменницею Іриною Вільде, зустрічі з письменниками Михайлом Яцківим, Ольгою Дучимінською, перекладачем Юрієм Мушаком та літературознавцем Степаном Щуратом. Першою пробою пера був молодого автора був роман про Івана Франка «Велике червоне сонце», який, скритикований рецензентами, залишився неопублікованим. Друкований деб’ют відбувся 1978 р. у журналі «Жовтень» розвідкою «Корпанюки» – про визначну родину майстрів-різбярів з Гуцульщини. Серед перших значних публікацій – публікація в тому ж журналі роману «Шашкевич» 1981 р. та книги «Тричі мені являлася любов» 1983 р. Остання на свій час стала бестселером і визначила постать Івана Франка як центральну в дослідженнях та художньому осмисленні.
Центральним жанром в творчості Р. Горака стала есеїстика, основним тематичним напрямом – біографістика, серед якої значну увагу дослідника приваблюють генеалогічні дослідження. Домінуючими у спадщині Р. Горака є франкознавчі дослідження, серед яких особливо виділяється написана у співавторстві з Ярославом Гнатівом десятитомна монографія про Каменяра. Фундаментальна праця стала підставою присвоєння 2011 р. її авторам звання лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка.
Органічним супроводом дослідницьких зацікавлень Р. Горака І. Франком стало те, що впродовж 25 років – з1992 по 2017 р. – Р. Горак очолював Львівський літературно-меморіальний музей І. Франка. За його директорства, музей став потужним науковим вогнищем франкознавства, здобув статус національного. Р. Горак був ініціатором видання та головним упорядником «Наукового вісника музею Івана Франка», в якому публікувалися нові джерелознавчі наукові розвідки про Каменяра і його оточення. За каденції директорування Р. Горака було випущено 20 випусків цього видання.
Однак й поза І.Франком, сфера дослідницьких зацікавлень письменника широка: до неї входять історичні постаті (Д. Вітовський, Є. Коновалець, В. Білас та Д.Данилишин, Р. Різняк, постаті упівців рідної Городоччини), письменники (М. Шашкевич, М. Устиянович, Л. Мартович, М. Черемшина, В. Стефаник, С. Ковалів, Б.Лепкий, В. Будзиновський, І.Керницький, В. Ткачук), музиканти (К. Ліпінський, К. Цісик), науковці (Р. Кучер), художники (Б. Олійник, П. Маркович, С. Караффа-Корбут, В. Откович, В. Патик, І. Самотос, М. Дмитрів), артисти (Лесь Курбас, Леся Кривицька, І. Біберович, С. Максимчук, Б. Мірус, А. Бабенко, В. Чайка), подвижники музейної справи. Написання дослідження про кожну з названих персоналій супроводжувалося значною працею над архівами, пошуком та спілкуванням з нащадками і родичами, виступами з доповідями на конференціях, подорожами місцями життя та діяльності діячів. Окремим напрямком були краєзнавчі дослідження регіонів, містечок і сіл, з якими в різні періоди діяльності було пов’язане перебування та діяльність Івана Франка. Попри те Р. Горакові належить фундаментальна краєзнавча праця про рідний Городок (видана 2023). Назагал, Р. Горак – автор коло 60 виданих монографічних книг, які стали істотним внеском в українознавчу науку, вводять у науковий обіг і систематизують нові, досі незнані архівні документи.
Багатий науково-дослідницький досвід знайшов продовження у педагогічній праці. 2002 року Р. Горака було запрошення до викладання в alma mater – рідний Львівський національний Університет ім. І. Франка – на посаду професора кафедри української літератури. На цій посаді він пропрацював до 2018 року.
З дослідницькою сферою Р. Горака пов’язана його редакторсько-видавнича праця, спрямована на відродження письменницької спадщини низки забутих письменнників. За його упорядкування і редакції були зібрані в монографічні видання твори В. Будзиновського , О. Дучимінської, М. Рошкевич, В. Загаєвича, І. Керницького, В. Ткачука.
Ще однією сферою творчої праці Р. Горака була драматургія. Дебютом в цій сфері стала його п’єса «Картка любові», прем’єрована на камерній сцені Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові, яка витримала понад сотню вистав. Крім цієї п’єси, з під пера Р. Горак вийшло ще кілька п’єс про діячів української культури (М. Вовчка, С. Крушельницьку, О. Кобилянську, М. Заньковецьку та ін.), які також побачили світло театральної рампи у Львові, а їх тексти зібрані драматургом збірці п’єс «Поцілунок самотності» (Львів, 2021). Крім того, Р. Горак є автором низки сценаріїв для театральних заходів, рецензентом низки театральних вистав, автором радіопередач про життя і діяльність співаків Львівської опери, науковим консультантом для створення художніх фільмів режисера Олега Бійми.
Праці віддавав себе до останнього дня життя, працюючи над книгою про Осипа Маковея. Попри письменницьку працю був завжди відкритий до спілкування з публікою, читачем: брав участь у численних презентаціях книг, був учасником «Заньківчанських вечорів», мав хист до усного, розмовного жанру. Його виступи завжди приваблювали публіку новизною інформації, несподіваними аспектами її подачі, легкістю і доступністю мовленого і писаного слова.
Р. Горак зазнав і суто людського, життєвого щастя. Створив гарну міцну сім’ю: відсвяткував з дружиною «золоте весілля», виховав свідомими українцями і вивінував в люди трьох синів, дочекався і спостерігав зростання онуків. Адепт, тонкий спостерігач і поціновувач природи, багато праці доклав до облаштування свого «письменницького будинку» – дачі під Львовом, де не тільки натхненно творив, але й займався господаркою – садівництвом та городництвом.
Смерть Р. Горака болем резонувала у серцях багатьох дослідників та вболівальників за долю тої культури. Він залишиться прикладом не лише шаленої працездатності, творчого горіння, відданості науковій і творчій праці для того, аби показати величезний духовний і культурний потенціал, який має українська нація у своїх представниках в науці, мистецтві, літературі. Особливо тепер, в часі російсько-української війни, в часі піднесення українського національного духу з одного боку і профанізації, здрібнілості українського культурного вияву – з іншого, наявність дослідників-діячів як Р. Горак, їх творів, досліджень є особливо потрібна, особливо необхідне його детальне доступне, але аргументоване в документальній основі слово про життя та діяльність українських діячів.
Яким Горак,
кандидат мистецтвознавства