Цьогорічний Лейпцизький книжковий ярмарок, що
відбувався 17-20 березня, як і раніше, робив акценти на літературі зі Східної
Європи та молодих авторах і читачах. Від України – оповідання Отара Довженка.
Ярмарок у Лейпцигу вважають другим (після Франкфуртського) за
розміром та впливовістю в Німеччині форумом для авторів, видавців і читачів.
Спеціалізується він традиційно на східноєвропейській літературі, цьогоріч увагу
звертають передусім на літературу із Сербії. А от Україна серед понад 2100 експонентів офіційно не
представлена.
Утім, про українську літературу на книжковому форумі таки
згадали. У суботу, 19 березня, відбувся захід “Українські, польські
й німецькі автори в діалозі”. Йшлося про проблематику перекладів, предствили
міжнародний літературний часопис “Радар”, а також німецький переклад збірки
оповідань українського журналіста Отара Довженка “Weil heute Samstag ist” (“Бо
сьогодні субота”), який вийшов у берлінському видавництві “Tzuica”. Самого
автора на заході не було, проте про книгу говорили перекладачі його
оповідань Клаудіа Дате, Каті Бруннер та Якоб Мішке.
Перекладачка Каті Бруннер про текст: “Довженко пише про сучасне
життя, проблеми молодих людей і таким чином показує і не тільки старі міфи про
Україну, а й теперішню Україну, яка частково має ті самі проблеми, як молодь в
Німеччині”.
“Для проекту вибрали
Довженка тому, що він молодий український автор, і ми хотіли показати ще й
інший український голос. Після проекту ми не “розбігаємося”, а будемо далі
працювати, організувати громадську організацію, щоб популяризувати українську
літературу”, – каже керівник перекладацького проекту Клаудіа Дате.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Інший тлумач, Якоб
Мішке, так відгукується про українського літератора Отара Довженка: “…молодий
автор – ну я й сам молодий, ми приблизно однакового віку. У нього герой не
такий, як у інших українських авторів – “тихий”, який особистими шляхами
бореться у своєму житті. Це просто спостерігати, як живе молоде покоління в
іншій країні і як це можна порівняти з життям молодих людей в Німеччині”.