Уранці 3 травня 1924 р. в Києві, у садибі Володимира Шемета, було знайдено тіло Миколи Міхновського. Величезне, майже двометрове, з неприродньо зігнутою шиєю та схиленою головою, тіло важко висіло на гілці старої яблуні, ледь не торкаючись ногами української землі… Покійника першим побачив малий Ждан Шемет, який вибіг у садок на руханку.
Син члена Центральної Ради Ждан Шемет разом з матір’ю Вірою Андріївною доглядали за могилкою до висилки у Сибір у 1941 році.
1964 року, після реабілітації, Ждану Володимировичу дозволили повернутися до Києва. І він знову взявся оберігати могилку найбільшого друга свого батька. Але на початку 1960-х у цьому секторі почалися нові поховання. І на місці могили Міхновського були поховані інші люди…
Напередодні своєї смерті (у 2007 р.) Ждан Шемет показав місце поховання Міхновського Романові Ковалю і Леонідові Череватенку та вказав на орієнтири. Роман Коваль не раз водив “до Міхновського” людей, але згодом працівники кладовища змінили ландшафт і не стало орієнтирів, за якими це місце можна було впізнати.
Завдяки світлинам 2007 року, орієнтуючись на сусідні пам’ятники, зафіксовані на фото, членам Історичного клубу “Холодний Яр” Роману Ковалю, Марку Мельнику та Оксані Герасимюк 6 травня ц. р. вдалося віднайти точне місце поховання будівничого Українського держави та українського війська.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Щоб зафіксувати цю святу для нас могилу, ми вирішили поставити меморіальний знак. Проєкт зробив Марко Мельник, ветеран АТО. На зібрані серед однодумців кошти створили меморіальний знак – за сприяння скульптора Ігоря Семака. Вага пам’ятного знаку 140 кг.
Встановлювали плиту Микола Гребінник, Максим Селюзкін, Марко Мельник та Володимир Левчук – за сприяння Надії Вінник і Романа Коваля.
На відкритті 2 вересня промовляли співавтори книги “Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи” Юрій Юзич і Роман Коваль, голова ОУН Богдан Червак, письменники Лариса Ніцой і Василь Ковтун, засновник видавництва Markobook Марко Мельник. Співав Святослав Силенко. У почесній варті стояти брати Карпенки – пластуни 37-го куреня ім. Миколи Міхновського, сини козака Історичного клубу “Холодний Яр” Владислава Карпенка.
На вшануванні було трохи більше 30 осіб. Віримо, що це місце стане місце тихого паломництва. Для цього і подаємо геолокацію: maps.app.goo.gl/L3S1k6tx3BGkBfWq7
Хто не вміє користуватися геолокацією, пояснимо ще так: йти треба по центральній алеї Байкового кладовища, проминаючи жовту церкву. Піднявшись на взгірок, метрів 600 від церкви, повертаємо на роздоріжжі праворуч і проходимо 15 метрів. Третя стежка наліво (орієнтир сухе дерево), пройти ще 40 метрів. І ви зможете покласти квіти до могили засновника Української держави Миколи Міхновського.
Подяка жертводавцям і тим, хто взяв участь в історичній події – відновлення могили дорогої нам людини.
Слава Миколі Міхновському!
Історичний клуб “Холодний Яр”