Відбулась презентація нової збірки лірики Павла Гірника «Течія…»

274

До Національного музею Тараса Шевченка, де відбулась у
передостанній четвер травня презентація нової збірки лірики «Течія…» Павла
Гірника, прийшло кілька десятків людей, які, напевне, є справжніми
поціновувачами сучасної української поезії. Принаймні, дощ, що йшов у цей час
на вулиці, не став на заваді у їхньому прагненні долучитися до високого
мистецтва віршування…

Модератор імпрези – директор музею Дмитро Стус надзвичайно
тепло відгукнувся про творчі здобутки Павла Гірника на літературній ниві,
зарахувавши його до плеяди ліриків, які на повний голос заявили про себе на
межі двох століть – Василя Голобородька, Ігоря Римарука, Василя Герасим’юка, Ігоря Калинця, Петра Мідянки. Його поетичні збірники останніх десятиліть «Спрага»,
«Летіли гуси», «Се я, причинний», «Китайка», «Вибране», «По війні», «Брате мій,
вовче», «Коник на снігу» і, звичайно, «Посвітається» (вийшла у серії
«Бібліотека Шевченківського комітету» 2009 року) завжди викликали інтерес у
вітчизняних літературних критиків і колег по літературному цеху, більшість з
яких творчість Павла Гірника сприйняли як виняткове явище у модерній
українській літературі. Присудження спочатку премій імені Андрія Малишка та
Павла Тичини, а згодом і Національної премії України імені Тараса Шевченка лише
засвідчило наявність таланту у цього неперевершеного майстра художнього слова.

Збірка «Течія…» Павла Гірника зовні дуже тоненька і
надзвичайно крихітна за форматом. У ній лише 63 сторінки, на яких видрукувано
чотири десятки поетичних творів, зітканих з діамантів-слів. Окрасою цієї
книжки, мабуть, є цикл поезій, присвячених славетному кошовому отаману
Запорізької Січі Івану Сірку. Ця овіяна незліченними легендами постать
надихнула поета написати вірші «Ще вдосвіта збиралося у подорож», «Я – кошовий.
Громада обирала», «Чи свідки, чи брати…», «Отам, де ніч, світається село», в
яких присутня і козацька звитяга, і біль утрат, і героїчний вчинок…

Прикро, що сьогодні вітчизняні поети, м’яко кажучи, не
обласкані державою. От і Павло Гірник, збираючись проводити презентацію
поетичної збірки у столиці, змушений був за власний кошт виготовити її тираж у
районній типографії. Додамо, доволі скромний. Тішить лише одне, що тепер, коли
нові вірші поета почнуть передаватися із вуст в уста, рано чи пізно, написане
слово здетонує і той, хто сьогодні духовно спить, врешті-решт, прокинеться, щоб
згадати героїчне минуле прадідів великих…

Прокоментуєте?