Відбулась презентація мистецького проекту "Антонич удома"

 
Львів – Українські та польські митці презентували у Львові прем’єру літературно-музичного проекту «Антонич удома». Учасники дійства хотіли зацікавити українським поетом Богданом-Ігорем Антоничем саме молодь, щоб вона відчула, настільки сучасним є поет. Цей проект ініціювали польські митці. Чи вдалося по новому представити талановитого українського поета?
Проект «Антонич удома» митці поділили на три частини – дитинство, село Новиця, Лемківщина (нині територія Польщі), де 5 жовтня 1909 року народився Антонич у родині священика. Далі – зрілість, поет 9 років жив у Львові, тут навчався в університеті, у Львові 22-річний поет видав свою першу збірку, яка стала єдиною за життя. Бо наступні дві вийшли після його смерті. Третя частина мистецького проекту під назвою «За зорею» – вірші поета, пов’язані зі всесвітом. У радянський час Антонич був серед заборонених поетів, а особливо довший час замовчувались його глибоко релігійні вірші, повідомляє Радіо Свобода.
«Наше дійство – це рефлексія на його вірші, ми і образи черпали з віршів. Перший образ – оспівано гармонію людини, природи, спомини про дитинство, село, Лемківщину. Друга частина віршів пов’язана з мегаполісом, трішки з драмою, він відчував місто, яке чавить людину, відчував певний апокаліпсис, зрештою потім це і сталось – Друга світова війна. А третій – це космічні вірші, де поруч в одній вірші крапля роси і поле з комети, все в одному рядку. Як таку густину і такий об’єм можна було пустити в одному вірші ти не розумієш, як це він вмістив. Це якраз про такий міф, де зараз Антонич, бо в нього є у віршах, що його дім не тут, десь за зорею», – зауважила Радіо Свобода Уляна Горбачевська, режисер проекту і співачка.
Проект ініціювали поляки
Ініціаторами дійства є польські митці. Адже в селі Новиці у Польщі відбувається фестиваль Антонича. Польські музиканти у проекті використали давні інструменти, наприклад, архаїчну фіделю, оригінал якої XVII століття знайшли у Польщі в Плоцьку – це струнний смичковий інструмент.
Музикант Рішард Лятецький використав у проекті також псевдоінструменти, витягував звуки з каміння, дерева, скла. Музикант вперше почув про українського поета Богдана-Ігоря Антонича у Новицях, куди приїжджає упродовж останніх 25 років.
«Там пам’ятають що тут народився Антонич. Я читав поезію Антнича бо є переклади. Я інтерпретую в інтуїтивний спосіб. Це не є легка форма, яку ми створили», – говорить музикант.
Богдан-Ігор Антонич був невисокого зросту, худорлявий, волосся зачісував назад, дуже охайний, любив чорний костюм, носив овальні окуляри і великий портфель – такі спомини про нього залишились. А ще він писав вірші, тільки-но розплющивши очі зі сну. Цікаво, що у 1932 році, за п’ять років до смерті, поет за десять днів написав понад 30 віршів. Наречена поета Ольга Олійник описала творчий стан Антонича – він ходив по кімнаті з паличкою у руках, наспівуючи мелодію. Так народжувалась у нього поезія, яка дуже мелодійна.
Однак у проекті «Антонич удома» музику обрали досить складну, інколи поезія губилась за звуками. Учасник дійства письменник Юрій Андрухович зауважив, що проект справді складний і з ним не мандруватимуть. Прем’єра відбулась лише у Львові.
«Цей проект куди-небуть не привезеш, його треба довго готувати. Я не думаю, що ми будемо багато з цим проектом подорожувати, організовувати тури. Ця програма складна і вимагає певної стабільності», – каже український письменник, публіцист, перекладач.
Юрій Андрухович знову повернувся до Богдана-Ігоря Антонича, бо вважає, що поета не надто знають і розуміють українці. У 2003 році Андрухович презентував свою книжку «Дванадцять обручів» і його критикували, зокрема письменник і дослідник життя та творчості Антонича Ігор Калинець, за «паплюження імені Антонича», що біографія поета цілком вигадана Андруховичем. Чому знову Антонич у творчості Андруховича?
«Є набагато слабші поети за Антонича, яких українці вважають зрозумілими, своїми, кращими, близькими. Антонича важко читати напам’ять, є певні вірші, які навіть я не можу цитувати. Але Антонич такий поет, який вимагає включення дуже серйозних інтелектуальних ресурсів, а в нашій традиції цього немає, бо поезія або має розчулити до сліз, або не цікава», – зауважив Юрій Андрухович.
Мистецький проект «Антонич удома» презентуватимуть цьогоріч ще у Польщі. Це не перша спроба митців передати поезію Богдана-Ігоря Антонича через звуки і музику. На столітній ювілей поета у 2009 році львівські актори театру Леся Курбаса поезію авангардного Антонича читали під імпровізований джаз, у такий спосіб передаючи власне розуміння його поетичного слова звуками та рухами. Поезія Антонича мелодійна і вона донині, вже майже 79 років після його смерті, наштовхує митців на нові творчі задуми. А вже вдалі чи ні, кожен вирішує сам.
 
«Червоні клени й клени срібні,

над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

невже ж тобою не п’яніти?
 
Я, сонцеві життя продавши

за сто червінців божевілля,

захоплений поганин завжди,

поет весняного похмілля».
 
(Б.-І. Антонич. «Автопортрет»)