11 вересня у приміщенні книгарні «Є»,
що на вул. Лисенка, відбулась презентація книги Михайла Слабошпицького «Що
записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші». Модератором заходу
виступив український поет, прозаїк, перекладач, голова НСПУ Віктор Баранов.
Охочих відвідати презентацію і сказати декілька слів про новий
крок Михайла Федотовича в українській літературі, виявилося багато. Першим до
слова було запрошено українського поета, перекладача, літературного критика,
громадсько-політичного діяча, Героя України Дмитра Павличка, який зазначив:
«Автору вдалося описати не так самого Коцюбинського, як передреволюційну добу.
На цьому тлі письменник довів, що Коцюбинський не був предтечею більшовиків.
Особливо контрастно було зображено роздвоєність душі Коцюбинського – «кохання»
і «обов`язок». Єдине, чого я не зустрів в цій книжці, так це характеристики
його незакінченої повісті».
З наступними промовцями приходило і усвідомлення того, що кожен
зробив із нової книжки власне відкриття.
Патріотичні настрої і оптимістичні
погляди на майбутнє нашої держави викликав новий твір в українського прозаїка,
драматурга, Надзвичайного Посла України в США, Канаді, Ізраїлі та Мексиці Юрія
Щербака: «Мене вразила блискуча українська мова, якою написаний роман
Слабошпицького. Не знаю як у нас, але за кордоном Михайлу Федотовичу вже б
запропонували читати курс лекцій про 20-ті роки минулого століття. В цій книжці
ідеться про трагедію нашої національної історії. І після такого роману треба
лише молити Бога, щоб Україна залишалась в Книзі Життя».
Про стилістичні особливості пера Слабошпицького нагадав
український поет, літературний критик, перекладач Володимир Базилевський:
«Михайло Федотович написав низку біографічних творів, але цей роман не схожий
на попередні. Мушу сказати, мені дуже імпонує образ Коцюбинського, який умів
робити своє життя кольоровим. Слабошпицький бачить нашу літературу в
найколоритніших персоналіях, а тому роман – це панорамне полотно з талантів.
Масштаб, синтез, оригінальність, темперамент, непередбачуваність – основні
ознаки творчості винуватця сьогоднішнього заходу».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У спогади поринув відомий український
письменник, літературознавець, науковець Микола Жулинський : «Згадую Будинок
творчості письменників в Ірпені, бо там я постійно бачив Михайла
Слабошпицького. Мені навіть на якийсь час почало здаватись, що він звідти не
виходить, і вже тоді мене вразила працьовитість цієї людини. Загалом, це дуже
сміливий хід — говорити від імені історичних осіб, адже у книжці згадані такі
постаті як Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Микола
Леонтович, Микола Хвильовий. По при все, книга залишає більше запитань, ніж
відповідей».
Провести паралелі з особистісним виміром вирішив український
письменник і перекладач Сергій Грабар: «Передусім, постать Коцюбинського для
мене цікава тим, що це єдиний письменник, який мені сподобався, коли я вчився в
школі. Якщо брати до уваги шкільну програму літератури того часу, то щоб
порахувати письменників і пальців буде забагато. Визнав для себе, що доля
Коцюбинського і моя багато у чому схожі. В книжці немає жодного діалогу, натомість
монологи перебивають один одного і утворюється магнетизм багатоголосся».
Український поет, прозаїк, публіцист Валерій Гужва був
захоплений майстерним підходом автора до написання цього роману: «Монолог
кожного героя роману імпонував його особистості до такої міри, що не повірити
було просто неможливо. «Я навіть словник для кожного персонажу продумав» –
зізнався мені нещодавно Михайло Слабошпицький». Висловив свою подяку за роман і
його оцінку молодий український письменник, критик, літературознавець,
перекладач Дмитро Дроздовський: «Дякую за роман, по при те, що він і
полемічний, і дискусійний, але це роман відрефлексованих дзеркал свідомості.
Особливо вразив екзистенційний біль, що проявляється в монологах. Безперечно,
Слабошпицький – інтелектуал української літератури».
Віктор Баранов відзначив зовнішній вигляд книжки, зокрема,
роботу художника Сергія Тарасенка, який працював над оформленням книги і зробив
його дуже вдалим. Наступне слово було надане тому, без кого також не обійшлося
би видання цієї книжки – головному редакторові видавництва «Ярославів Вал»
Павлові Щириці: «Як зробити пам`ять про Михайла Коцюбинського світлою?»- на це
запитання Слабошпицькому вдалося дати гідну відповідь. «Батьки і діти»,
«Конкуренти і друзі», «Жінки і письменник» – ці вічні теми охопив роман Михайла
Федотовича». А український літературознавець Сергій Гальченко після того, як
зачитав деякі фрагменти тексту, підсумував: «Михайло обезброїв мене своїм
романом».
Коли нарешті прийшла черга до головного героя дійства Михайла
Слабошпицького, то він почав з анекдоту і одразу після нього зізнався : «Після
ваших слів, я начебто і зрозумів нарешті, про що я написав». Автор захоплюється
героєм свого роману і як письменником, і як особистістю: «Що ми знаємо про
Коцюбинського? Він тримав за завісою своє особисте життя. Хоча він не був
дворянином, але про нього можна сказати, що він абсолютний аристократ. Це
чоловік, який просунув українську прозу на двадцять років уперед. Мимоволі
зупиняєшся перед реченням і можеш побачити стільки сонця, світла і повітря в
його творчості…».
Гості побажали письменнику міцного здоров`я, а помітивши на
форзаці слова «Книга перша», повідомили про те, що з нетерпінням чекають на
продовження. Чекаємо і ми, а тому бажаємо Михайлу Федотовичу Слабошпицькому творчої
наснаги!
Вікторія Ткаченко