Газета описала як Роман воював, боровся за Протасів Яр, а також про його сімʼю.
Стаття з’явилася у друкованому The Washington Post 27 вересня.
Велика частина історії йде у форматі спогадів батьків, друзів та побратимів Романа.
«Він вірив у нашу перемогу та у зростання України. І що для цього треба зробити все, чого б це не коштувало, навіть життям пожертвувати», — каже письменниця Світлана Поваляєва, мати Романа Ратушного.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Мамо, вставай, балістичними ракетами стріляють”, — згадує його слова Поваляєва. “Я нічого не зрозуміла”, — сказала вона.
Наступного разу вона побачила його ввечері. Був у військовій формі. Він та інші з околиць створили власну тероборону. “Вперше в житті, після його відходу, звичайно, у мене була справжня істерика. Я не знаю чому. У мене було відчуття, що я його більше не побачу”, — згадує мати Романа.
“Різниця між нами, моїм поколінням, і нашими дітьми в тому, що вони не зупиняються. Я не впевнений, усвідомлюють вони це чи ні, але якщо зважити ризики, якщо подумати, що станеться, можна програти. Тому треба діяти тут і зараз, до кінця. Ось де різниця. Ось про що Роман”, – розповідає батько Тарас про свого сина.
Востаннє Світлана Поваляєва бачила сина живим на похоронах. Роман Ратушний у травні на кілька днів повернувся до Києва, щоб попрощатися зі своїм другом з передової, бійцем із позивним «Ахілл», який загинув під час обстрілу російського танку. Вони разом служили під Ізюмом, коли його окупувала Росія, і хоча Ратушний до цього моменту війни Росії проти України звик до смертей і втрат, його мати відчувала, що цей час інший.
“Я знаю свою дитину”, — сказала вона. “Я знаю, який це був крик серця. Очевидно, для нього це був шок”.
“Чимось для нього це було такою великою подією, я не знаю чому”, — сказала вона. “Ми дуже мало спілкувалися, він весь час казав: “Мамо, не хвилюйся, ми ще повернемося”. Матір не хотіла зриватися перед сином, вона обійняла його на прощання, посміхнулася і сказала: “До зустрічі”.
Через два тижні Ратушний загинув у бою. Йому було 24.