Вечір-спогад про «Червону руту»

У книгарні «Смолоскип» відбувся вечір-спогад, присвячений
40-річному ювілеєві легендарної «Червоної рути» Володимира Івасюка, з якої
почалася українська естрадна пісня.

Організувала
його перший директор музею Володимира Івасюка в Чернівцях і невтомний
пропагандист творчості композитора Паша Нечаєва, скликавши на щиру розмову
друзів юності Володимира Івасюка, тих, хто тією чи іншою мірою був причетний до
народження його найвидатнішої пісні, що прославила Україну на цілий світ і
стала неофіційним її символом. Коротка інформація Паші Михайлівни про
маловідомі сторінки трагічно короткого життєвого і творчого шляху
родоначальника української естрадної пісні, його батьків, родину і малу
батьківщину містечко Кіцмань, де минуло дитинство, і Чернівці, де почалася
юність, налаштували присутніх на лірично-носталь­гійний настрій. Розбавив його
ноткою гумору той, хто «дав крила» «Червоній руті», друг і соратник Володі –
Василь Стріхович, який, працюючи у 70-ті роки звукооператором Чернівецької
обласної студії телебачення, вперше записав і випустив у
ефір перший геніальний твір юного аматора з Буковини. Саме дякуючи Стріховичу
«Червона рута» вперше прозвучала на весь Радянський Союз в телепередачі
«Камертон доброго настрою», а згодом і в «Алло, ми шукаємо таланти». За що
спочатку він мав догану від місцевого керівництва, а відтак грамоту від
республіканського.

Пощастило постояти біля витоків творчості знаменитого
земляка і друга юності і актрисі Вірі Хомюк, адже саме її, тоді студентку
Київського театрального інституту, Володя запросив взяти участь у зйомках
першого кліпу, або, як тоді казали, ролика «Червоної рути», які відбувалися в
Карпатах під керівництвом самого автора. Тоді вона вперше почула пісню в його
виконанні під гітару і напророчила їй велике майбутнє. І справді, скоро пісня
стала настільки популярною, що влітку 1971 року знімальна група «Укртелефільму»
розпочала роботу над всім відомим музичним фільмом «Червона рута», в якому
взяли участь не тільки Володимир Івасюк, а й всі майбутні зірки української
естради: Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Левко Дутківський і
такі популярні на той час вокально-інструментальні ансамблі, як «Смерічка»,
«Карпати», «Росинка». Спогадами про ті незабутні дні у Карпатах, про неймовірну
популярність «Рути» та свою дружбу з її автором поділився з присутніми на
вечорі адміністратор фільму, нині засновник приватного етнографічного музею
Західної України у Севастополі Михайло Кузменюк. Доповнили спогади свідки тих
подій – дружина режисера Віктора Стороженка Оксана Григорович та колишній
художній керівник івано-франківського ансамблю «Беркут», а нині директор
музичного центру Софії Ротару Ігор Курилів.

Незважаючи на тріумфальне ширяння «Червоної рути» в
радіо- і телеефірі, першу «писемну згадку» про пісню і її двадцятилітнього
автора, студента чернівецького медінститута Володю Івасюка залишила письменниця
Галина Тарасюк, натоді студентка Чернівецького університету, в обласній
молодіжній газеті «Молодий буковинець». На вечорі вона поділилася своїми
першими враженнями про Володю, відзначивши його вроджену інтелігентність,
скромність, доброту, водночас неймовірну працьовитість і ерудованість.

Завершився
вечір-спогад друзів переглядом талановитого телефільму Юлії Лазаревської «Пісні
серця. Червона рута», в якому лейтмотивом звучала легендарна пісня у
неперевершеному виконанні її автора.