Визначний український письменник Валерій Шевчук (1939-2025) помер 6 травня 2025 р. у м. Київ (в лікарні «Феофанія»).
За рік зроблено певні кроки з вшанування пам’яті письменника:
– встановлено пам’ятник на могилі Валерія Шевчука на Байковому цвинтарі, ділянка 42 (виключно за рахунок власних заощаджень родини) – козацький хрест із елементами української вишивки та образом Козака Мамая, виготовлений з чорного граніту з житомирських кар’єрів, портрет В. Шевчука, розгорнута книга з цитатою з твору В. Шевчука, статуї Богоматері та Ангела. Автором проекту стала донька письменника журналістка Юліана Шевчук.
Архівні матеріали, особисті речі, рукописи, книги передано в: Національний музей літератури – відкрито експозицію.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У Музеї шістдесятництва відбулася виставка, присвячена Валерію Шевчуку «Неспійманий птах» – з особистих речей письменника, переданих музею його родиною.
До Житомирського обласного краєзнавчого музею (філіал музею – Житомирський обласний літературний музей) переданий письмовий стіл, за яким творив В. Шевчук на дачі в Кончі-Озерній, а також – рукописи, друкарська машинка, одяг, люльки, мантії почесного професора університетів, особисті речі, у музеї планують відкрити меморіальну кімнату.
Книги з особистої бібліотеки В. Шевчука передано в Інститут літератури НАНУ, бібліотеку Українського державного університету ім. М. Драгоманова. Книги на релігійну тематику – в парафіяльну бібліотеку костелу св. Олександра в Києві (де відбувся чин похорону письменника). Книги про театр, кіно, мистецтво – подаровані знайомим митця.
Кошти, які залишилися з тих, що збирала громадськість на лікування В. Шевчука, було використано на акцію, проведену в день народження письменника, 20 серпня 2025 р., спільно з видавництвом Івана Малковича «Абабагаламага» та ГО «Серця Кіборгів» – подарунки дітям загиблих військових на російсько-українській війні (придбано ноутбуки для навчання понад десяти родинам).
Комісія Житомирської міської ради (В. Шевчук – уродженець м. Житомира) з топоніміки ухвалила рішення про перейменування вулиці у Житомирі на честь братів Шевчуків – письменника Валерія Шевчука та його старшого брата, письменника-дисидента Анатолія Шевчука, а також перейменування однієї з бібліотек у м. Житомирі. Родина звернулася з проханням, щоб вулицю назвали на честь обох братів Шевчуків. В Анатолія була дуже трагічна доля – він відбув радянські концтабори в Мордовії як «політичний», був реабілітований після Незалежності України.
– Національна спілка письменників України утворила Комісію зі збереження творчої спадщини Валерія Шевчука, а також звернулася до Київської міської ради з пропозицією про перейменування однієї з вулиць Києва на честь Валерія Шевчука і встановлення меморіальної дошки на вулиці Кавказькій, де проживав письменник. Однак це складне питання, оскільки зараз дуже багато пропозицій про перейменування вулиць, у т.ч. на честь загиблих на війні Героїв. А виготовлення і встановлення меморіальної дошки – питання затратне і потребує отримання певних дозволів. Родині самій це не під силу. Наразі питання про перейменування вулиці у Києві та встановлення меморіальної дошки ще не розглядались Київрадою.
Учні 10 класу одного з приватних ліцеїв Одеси – Dream School створили за допомогою ШІ відео про Валерія Шевчука.
У планах (про що вже стало відомо): перевидання творів В. Шевчука, зокрема, збірка оповідань видавництвом Стретовича; створення художнього фільму за романом В. Шевчука «Око прірви» (триває написання сценарію); постановка в студентському театрі Київського національного університету кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого за твором В. Шевчука «Птахи з невидимого острова» (про це розповіла народна артистка Лариса Кадирова).
«Моя особиста мрія, як доньки письменника, – говорить Юліана Шевчук, – навіть не вулиця чи меморіальна дошка на честь тата, не тільки перевидання його творів, адже їх уже видано і перевидано багато, Валерій Шевчук є автором понад 150 творів, – а щоб його твори набули «нового життя», формату і значення. Я це більше уявляю у візуальному форматі. Дуже хотілося б, щоб за мотивами творів Валерія Шевчука було знято художній повнометражний фільм, поставлено на українській театральній сцені виставу – і, вочевидь, не просто екранізація чи театральна постановка чітко за твором, а «за мотивами Валерія Шевчука» – осучаснено, з модерними сміливими режисерськими рішеннями і навіть експериментами, щоб було цікаво різним поколінням і головне – сприймалося молоддю. Або – пластична драма чи навіть балет, на музику сучасного українського композитора. Скажімо, «Око Прірви» – це історичний, містичний твір, про Середньовіччя і ченців. Але в ньому закладені алегорії, символи, паралелі, асоціації – прірва людської душі, боротьба між світлом і темрявою, добром і злом, тоталітарний режим, дорога від Бога до диявола надзвичайно коротка, Око Прірви – як символічна проекція безмежного провалля, що для кожного набуває індивідуальних форм. Критики говорили, що цей роман був написаний з оглядкою на Радянський Союз, але зараз ми є свідками наслідків вже нового тоталітарного режиму та агресії зі сторони Росії, яка розпочала зухвале повномасштабне вторгнення. У мене є власні напрацювання до сценарію за твором «Око Прірви», щоб його осучаснити, перетворити на трилер, із перенесенням у часі – сьогоднішні події та давні легенди.
Чи – «Вертеп» Валерія Шевчука, роман-містерія, створений у формі старовинного вертепного дійства (театру), в якому закладено аналіз людської природи та суспільних процесів. П’єса «Вертеп» за В. Шевчуком уже була в репертуарі Театру на Подолі у постановці Віталія Малахова, її відзначали і зарубіжні критики. Роман наповнений містикою, алегоріями та філософськими роздумами. Нові сучасні постановки чи екранізації «Вертепу», «Ока Прірви» – якраз на часі, і це може викликати інтерес в українських кіно- та театральних режисерів, продюсерів, композиторів, хореографів».